28 липня – Міжнародний день боротьби з вірусними гепатитами

Гепатит – це гостре або хронічне дифузне запальне захворювання печінки викликане різними причинами.
В залежності від причин виникнення класифікація гепатитів включає:

1. Інфекційний гепатит (вірусний, бактеріальний);

2. Токсичний гепатит (алкогольний, медикаментозний, отрутний);

3. Променевий гепатит;

4. Аутоімунний гепатит.

Вірусні гепатити – група притаманних лише людині вірусних захворювань, які супроводжуються симптомами інтоксикації та ураженням клітин печінки, з множинними шляхами передачі. Гепатити мають схожу клінічну картину, але розрізняються причинами їх виникнення, шляхами інфікування, патологічними змінами в організмі та прогнозом для хворого.

Всі вірусні гепатити дуже небезпечні – від них гине в багато сотень разів більше людей, ніж від СНІДу (особливо від гепатиту С).

Вірусні гепатити, особливо хронічні, становлять серйозну медичну та соціальну проблему у зв’язку з широкою розповсюдженістю, а також можливим розвитком цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми (раку печінки). Згідно з даними ВООЗ більше ніж 2 млрд. людей у світі протягом свого життя інфіковані вірусним гепатитом В та біля 450 млн. є хронічними носіями цього вірусу.

Станом на 01.01.2014 року в Україні зареєстровано 1730 хворих на хронічний ВГ «В» та 6144 хворих на хронічний ВГ «С». Проте, за приблизними експертними оцінками ВООЗ в Україні на гепатит С інфіковано значно більше та становить біля 3% громадян, що складає близько 1,2 млн. осіб, а під час вибіркового моніторингу груп ризику, інфікованість вірусом гепатиту С перевищує середньосвітові показники і досягає 40-60%. Переважна більшість інфікованих вірусом гепатиту С – особи працездатного та репродуктивного віку. Проведений аналіз епідситуації в групах ризику: поширення в групі донорів складає 2,5%, інфікування; в групі ВІЛ-інфікованих – сягає 80%, в групі осіб, які практикують введення ін’єкційних наркотиків, – 70%. Такі факти не можуть не викликати стурбованість.

За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні інтенсивний показник захворюваності на вірусні гепатити у різні роки коливається у широких межах – від 60 до 380 на 100 тис. жителів. Оцінюючи ці цифри, треба мати на увазі, що реєструються переважно хворі на жовтяничну форму гепатиту. Разом з тим на 1 хворого з жовтяницею припадає 5 і більше осіб із безжовтяничним і субклінічним (безсимптомним) перебігом гепатиту. Тому справжній рівень захворюваності у багато разів вищий за офіційно зареєстрований.

На сьогоднішній день в Україні спостерігається епідемія вірусних гепатитів «С» і «В», які мають хронічний перебіг, поступово прогресують, призводячи до розвитку цирозу та раку печінки та інвалідизації.

Загальними властивостям всіх вірусів, збудників ВГ, є їх схильність до ураження клітин печінки людини. До теперішнього часу добре вивчено 7 вірусів (А, В, С, D, Е, F, G) і безліч генотипів (підтипів), які викликають захворювання у людини.

Шляхи інфікування:

1. Контактно-побутовий (через інфіковані харчові продукти, воду (гепатит А, Е);
2.  Парентеральний (через пошкоджену шкіру, слизові оболонки (гепатит С, В, D, G);
3. Статевий (гепатит С, В, D, G).

Гепатит А

Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна, хвороба брудних рук, жовтуха) – це гостра інфекційна хвороба з переважним ураженням печінки і травного тракту, що викликається вірусом. Основним джерелом інфекції служать хворі в інкубаційному періоді та з формами хвороби, які мають перебіг без жовтяниці. Вірус гепатиту А виділяється із фекаліями хворих та передається від людини до людини (після контакту з хворим), через воду та харчові продукти, забруднені випорожненнями хворої людини, предмети побуту та брудні руки, в разі недотримання правил особистої гігієни. При потраплянні в шлунково-кишковий тракт вірус проникає через слизову оболонку кишківника і з потоком крові заноситься в печінку, де інфікує клітини печінки і починає активно розмножуватися. Інкубаційний період триває в середньому 15-30 днів з відхиленнями від 7 до 50 днів. Ураження печінки пов’язане з прямою руйнівною дією вірусу на гепатоцити (клітини печінки). Вірус гепатиту А має кислотостійку оболонку, що допомагає йому пройти кислотний захисний бар’єр шлунка при інфікуванні після вживання забруднених продуктів і води, у киплячій воді гине через п’ять хвилин, а за кімнатної температури в сухому середовищі може зберігатися протягом тижня, у воді — 3-10 місяців, у випорожненнях — до 30 діб.
Характер клінічних проявів коливається залежно від ступеня ураження печінки.

Розрізняють:

• гостру (жовтяничну) форму,
• підгостру (безжовтяничну) і
• субклінічну форму хвороби (клінічні прояви майже відсутні).

У більшості випадків хвороба починається гостро: протягом перших 2-3 днів підвищення температури до 38,5 0С, ломота в тілі, біль у м’язах, можливе першіння у горлі. Хвора людина відчуває загальну слабкість, погіршення апетиту, нудоту, іноді характерне блювання, діарея, тупий біль та відчуття важкості у правому підребір’ї, збільшення печінки. На третій день захворювання, сеча набуває темно-коричневого забарвлення (кольору міцного пива), кал знебарвлюється.
Можливе свербіння шкіри. Може бути жовтяничне забарвлення шкіри і слизових оболонок, однак це зустрічається не завжди.
Гострий гепатит діагностується шляхом визначення в сироватці крові пацієнта специфічних антитіл (класу IgM).
Для лікування гепатиту А специфічної противірусної терапії не розроблено.
Після перенесеного захворювання формується стійкий, досить тривалий імунітет.

Як уникнути зараження вірусом гепатиту А:

1. Використовувати для пиття та миття посуду лише перекип’ячену воду (воду кип’ятити не менше 10 хв., дати відстоятися).
2. Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання.
3. При неорганізованому відпочинку для пиття та приготування їжі мати з собою запас питної води (краще бутильовану).
4. Перед вживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, для споживання дітьми – обдати окропом.
5. Строго дотримуватись правил особистої гігієни – обов’язково мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету.
6. Дотримуватись санітарних умов приготування їжі, особливо в колективах та в системі громадського харчування.
7. Не займатись самолікуванням. При появі перших ознак захворювання терміново звернутись до лікаря.

Гепатит В

Вірус, що викликає гепатит В, провокує як гострі, так і хронічні форми гепатиту.

Джерелом інфекції є хворі з гострими та хронічними формами гепатиту, а також пацієнти з безсимптомним вірусоносійством. Передача вірусу здійснюється парентеральним, статевим та вертикальним шляхами (від матері до дитини).

Досить часто передача інфекції здійснюється при діагностичних та лікувальних процедурах, що супроводжуються порушенням цілості шкіри й слизових оболонок. Це, перш за все, переливання інфікованої крові або її компонентів, операції й інші інструментальні втручання. Особливо небезпечні ендоскопічні дослідження через труднощі якісної стерилізації ендоскопів.

Ще в минулому столітті мікробіолог Lurman описав спалах жовтяниці, що виникла через 3-4  місяці після щеплення людей проти натуральної віспи людською лімфою у гліцерині.

Було доведено, що джерелом інфекції є донор – вірусоносій, а захворювання на гепатит пов’язані з парентеральним зараженням. Гепатит отримав назву парентерального (сироваткового).

Провідний механізм передачі – рановий. Тому гепатит В досить розповсюджений серед ін’єкційних наркоманів при ін’єкціях нестерильними шприцами, гомосексуалістів і гетеросексуальних осіб, котрі мають багато статевих партнерів. Передача збудника може відбуватись також побутовим шляхом через прилади для гоління, зубні щітки, приладдя для манікюру, педикюру, при татуюванні, в сім’ях – з менструальною кров’ю і під час статевих контактів.

Захворювання на гепатит часто реєструють серед хворих на туберкульоз і цукровий діабет, що лікувались в хірургічних стаціонарах.

Гострий гепатит В часто – у 85% – 90% випадків – завершується видужанням. У 10% захворілих гострим гепатитом В інфекція приймає характер хронічної активної або хронічної персистуючої форми, що з часом призводить до розвитку цирозу печінки.

Проникнувши в кров’яне русло, вірус з потоком крові заноситься в печінку, де інфікує гепатоцити. Внаслідок внутрішньоклітинного розмноження вірусу, в мембрану гепатоцитів вбудовуються вірусні білки, які будучи розпізнаними клітинами імунної системи, викликають розвиток імунної відповіді. Подальше руйнування клітин печінки відбувається під впливом Т-лімфоцитів (кілери).

Інкубаційний період може тривати від 50 до 180 днів. Клінічні прояви гепатиту В подібні до таких при гепатиті А. Найчастіше розвивається жовтянична форма. Хворі скаржаться на розлад травлення, болі в суглобах, слабкість. У деяких випадках на шкірі з’являються сверблячі висипання. Жовтяниця наростає паралельно з погіршенням самопочуття хворого.

Найбільш часто реєструються середньотяжкі і тяжкі форми хвороби. У порівнянні з гепатитом А, при гепатиті В тяжкість порушення функцій печінки носить більш виражений характер. Частіше розвивається холестатичний синдром (зменшення надходження жовчі в 12-палу кишку), загострення, затяжний перебіг, а також повтори хвороби і розвиток печінкової коми.

Після перенесеного захворювання розвивається тривалий імунітет.

Існують експрес-тести, що дозволяють проводити обстеження на гепатит B в лабораторних умовах або вдома за допомогою тест -смужок. Імунохроматографічний експрес-тест, що виявляє антитіла до гепатиту В, – надійний і безпечний метод, здатний за 10-15 хвилин діагностувати наявність або відсутність захворювання. Матеріалом для дослідження слугує кров з пальця руки.

При використанні сучасних противірусних препаратів існує невелика ймовірність повного виліковування гепатиту В.

Сезонність і періодичність захворюваності не характерні. Хворіють люди незалежно від віку. Імунітет стійкий, довічний.

Медичний нагляд за осередком здійснюється протягом 45 днів після госпіталізації хворого.

Сприйнятливість до гепатиту В висока. Частіше хворіють діти до року і дорослі після 30 років. Є професії підвищеного ризику зараження – переважно хірурги, акушери-гінекологи, ЛОР-лікарі, стоматологи, співробітники станцій переливання крові, клінічні лаборанти, маніпуляційні сестри. Захворюваність медичних працівників у 3-5 разів перевищує показники захворюваності дорослого населення.

Специфічна профілактика:

З метою профілактики проводять планову вакцинацію населення.
Вакцинації насамперед підлягають новонароджені, матері яких хворіли на гепатит В після місяця вагітності або є хронічними вірусоносіями, а також які часто отримують препарати крові, близькі родичі хворих на хронічний гепатит В, медичні працівники.
Вакцинація вірусного гепатиту В введена в календар щеплень дітей (грудного віку) у більшості країн світу в тому числі в Україні, яку проводять в пологових будинках.

Гепатит С

Гепатит С (До 1989 р. називався «гепатит ні А ні В», а нині описується як системна HCV-інфекція) – інфекційне захворювання, що характеризується переважно прихованим перебігом, несприятливими найближчими результатами і віддаленими клінічними наслідками (хронічний гепатит, цироз печінки і гепатоцелюлярна карцинома – рак печінки), викликається вірусом (HCV), якого ще називають «ніжним» або «ласкавим» вбивцею. На даний момент розрізняють 11 основних генотипів вірусу гепатиту С. Передається при контакті із зараженою кров’ю, хоча можливе зараження і через інші біологічні рідини: через сперму, вагінальний секрет, слину, сечу ( в останніх двох випадках дуже рідко).
Вірус гепатиту С ( ВГС), як передбачається, проник у людську популяцію близько 300 років тому і в даний час становить серйозну загрозу здоров’ю людей. Число інфікованих вірусом перевищує У світі налічується близько 300 млн. носіїв вірусу гепатиту С, що становить близько 3 % населення земної кулі. Більшість з них є прихованими носіями інфекції. У 85% хворих гострим гепатитом С розвивається хронічна (персистуюча ) ВГС- інфекція, при якій вірус розмножується в організмі протягом десятків років.
Коли вірус гепатиту С проникає в печінку, він вторгається в її клітини і починає розмножуватися. У результаті цього все більша кількість клітин руйнується і заміщується фіброзною тканиною.

Симптоми захворювання не проявляються доти, поки не настане таке пошкодження печінки, при якому порушуються її функції. Цей період може тривати від 10 до 40 років залежно від швидкості прогресування хвороби. Точно передбачити швидкість розвитку захворювання у конкретної людини неможливо.
Інкубаційний період при ВГС складає від 2 тижнів до 3 місяців, але може коливатися від декількох днів до 52 тижнів . Хворіють ним люди різного віку. ВГС в цілому протікає легше, ніж ВГВ, як в безсимптомних, так і в клінічно виражених формах.

Клініка хвороби.
Для гепатиту С характерні:

• – Порушення нормальної діяльності травної системи (зниження апетиту, відраза до їжі, гіркота в роті, нудота, відрижка,);
• – Жовтяниця (буває не у всіх випадках);
• – Помірне збільшення і ущільнення печінки та селезінки (відчуття тяжкості або тупий біль в області правого підребер’я);
• – Порушення функцій печінки , що визначаються лабораторними методами.
  Хворих також турбують слабкість, схуднення, лихоманка, свербіж шкіри. Часті кровотечі з носа.

Інтоксикація у жовтяничному періоді слабо виражена. Тривалість жовтяничного періоду становить від 10 до 20 днів (частіше 14 днів). При ВГС спостерігається зазвичай помірний, а не високий рівень трансаміназ.

Лікування

Лікування гепатиту С є однією з найбільш складних проблем сучасної клінічної медицини і, крім того, зачіпає важливі соціальні аспекти, оскільки є тривалим і дорогим. Основним і практично єдиним дійсно ефективним препаратом для терапії гепатиту С в даний час є комбінована противірусна терапія, яка включає використання противірусних препаратів у поєднанні з інтерферонотерапією.
Вакцини проти гепатиту С не існує.
Пацієнти з гепатитом С схильні до розвитку важкого гепатиту, якщо контактують з гепатитом А або В, тому всі пацієнти з гепатитом С повинні бути вакциновані проти гепатиту А і В. Як правило, із 100 інфікованих 3-5 осіб гинуть.
До контингентів підвищеного ризику зараження передусім належать хворі на гемофілію та пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, що пов’язані з переливанням крові та її препаратів, хірургічними операціями, ін’єкціями наркотиків з використанням шприців, безладними статевими контактами. Рідше зараження відбувається при перинатальній передачі вірусу від інфікованої матері до новонароджених. При статевих контактах сприйнятливість висока. Передбачається, що можливе зараження при спільному використанні в побуті епіляторів, манікюрного приладдя, приладів для гоління і т. п.
Вважається, що 15-20% заражених вірусом гепатиту С виліковуються самостійно, за допомогою власної імунної системи. У решти хворих захворювання набуває хронічного характеру. Приблизно у 20% хронічних хворих можливий розвиток цирозу або раку печінки.
У клінічній картині хронічного гепатиту С найбільш характерний астенічний синдром: слабість, швидка стомлюваність, прогресуюче зниження працездатності, порушення сну.

Профілактика гепатитів В і С передбачає комплекс заходів, спрямованих на попередження штучного поширення інфекції. Насамперед  це  запобігання трансфузійному гепатиту шляхом дослідження крові донорів на НВsАg та НСУ. До донорства забороняється допускати осіб, що перехворіли на гепатит, які мають захворювання печінки чи протягом останніх шести місяців одержували препарати крові або спілкувались з хворими на гепатит.
Щоб запобігти зараженню під час діагностично – лікувальних процедур, треба якнайширше використовувати інструментарій одноразового вживання, ретельно дотримуватись вимог щодо обробки й стерилізації медичних інструментів багаторазового використання.
Дотримання особистих заходів безпеки також допоможе уникнути цього захворювання.
Користуйтесь тільки індивідуальними предметами особистої гігієни – зубними щітками, бритвами, манікюрним приладдям.
Обираючи салон краси, слідкуйте за тим, наскільки ретельно дезинфікують інструменти.
Уникайте випадкових статевих зв’язків. Навіть використання презерватива не дає гарантії стовідсоткового захисту від гепатитів.
Будьте пильними в лікувальних закладах – там теж можливе зараження.
Також потрібно думати про своєчасне виявлення вірусу. Основний метод, що застосовується нині для діагностики НСУ- інфекції – застосуванням ІФА (імуноферментний аналіз) в три етапи, аналіз крові методом ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) і повного біохімічного аналізу крові не тільки ставить надійний діагноз, але і дає хороші рекомендації щодо харчування та способу життя. Для уточнення стану печінки проводять біопсію і / або фібросканування печінки. Також є надійні тести оцінки стану печінки на підставі аналізу крові.
Гепатити – не тільки надзвичайно небезпечні, але й дуже заразні захворювання, тому способи захисту від цих недуг повинен знати кожен.
Впевненість у тому, що ви не інфіковані – запорука не тільки особистого здоров’я, але й безпеки оточуючих людей.

Інші вірусні гепатити (D, E. F. G) менш поширені в нашому регіоні, мають незначне епідеміологічне значення і будуть розглянуті в іншій публікації.

Підготувала фельдшер
із санітарної освіти КНП «Перша
Черкаська міська лікарня» ЧМР
Семиліт Л.М.