ТУРБОТА ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕЖИВАЮТЬ СИЛЬНИЙ СТРЕС

ТИ ЯК?

БАЗОВІ НАВИЧКИ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ ТА ІНШИХ

ТУРБОТА ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕЖИВАЮТЬ СИЛЬНИЙ СТРЕС

Спершу маску надягни на себе

Лише допомагаючи собі, ми спроможні допомогти іншим. Освоївши техніки управління стресом, про що ми писали раніше, ви можете більш ефективно та переконливо надавати допомогу іншим.

Завжди варто пам’ятати: те що, було дієвим для вас, може допомогти іншим.

 Володіння навичками самодопомоги —  це спосіб допомоги іншим

  • Техніка релаксації (повільне дихання) — додаток 4
  • Техніка заземлення при надмірних емоціях — додаток 5
  • Техніка дистанціювання від негативних думок («відчепитися з гачка») — додаток 6
  • Техніка майндфулнес та усвідомлене пиття — додаток 7

 Нормальна реакція на стрес

Сильний стрес — нормальна реакція на надзвичайні події, однак це може привести до того, що людина перестає нормально функціонувати.

У подібних ситуаціях найчастіше небхідно перенаправити людину за спеціалізованою підтримкою.

Алгоритм допомоги людям у сильному стресі 

  • Ознаки сильного стресу
  • Навички допомоги іншим
  • Що робити, коли людина переживає сильний стрес
  1. Ознаки сильного стресу 
  • Сильне відчуття тривожності, страху
  • Неможливість назвати своє ім’я, місце народження, місце перебування
  • Погрози нашкодити іншим
  • Сльози, крик, дрижання
  • Сильна засмученість, яка не дозволяє зарадити собі та іншим
  • Відчуженість
  • Неможливість піклуватися про себе та інших
  • Дезорієнтованість або «нереальність» оточення
  • Висока тривожність
  • Суїцидальні думки та наміри
  1. На прикладі техніки релаксації (повільного дихання) покажемо, як можна допомагати іншим 

Поясніть, що ви будете робити. 

МАЛ.1.1

«Я хочу навчити вас дихати таким способом, який допоможе розслабити тіло та розум. Вам доведеться трохи потренуватися, аби відчути усі переваги цієї техніки дихання. Ця техніка зосереджена на диханні, тому що коли ми переживаємо стрес, наше дихання стає швидким і неглибоким, а це посилює в нас відчуття напруги. Для того, щоб почати розслаблятися, вам потрібно розпочати змінювати дихання. Перед початком вправи ми розслабимо тіло».

Почніть проводити вправу на релаксацію повільно та продемонструйте дихальну техніку.

«Легенько потрусіть руками та ногами і розслабте їх. Дозвольте їм вільно звисати. Відведіть назад плечі та обережно нахиліть голову в один бік, потім в інший. А зараз покладіть одну руку на живіт, а другу — на груди. Уявіть собі, що в животі у вас є повітряна куля, і коли робите вдих, ви надуваєте її, тому живіт збільшується. А коли видихаєте, повітря виходить із кульки, тому ваш живіт стає пласким. Подивіться,  як я це роблю. Спочатку я роблю видих, щоб усе повітря вийшло з живота». Продемонструйте «дихання животом»; спробуйте показувати виразно, як живіт випинається та як стає пласким. 

Зосередьтеся на техніках дихання.

«Спробуйте “подихати животом” разом зі мною. Пам’ятайте, ми починаємо з повного видиху, поки не вийде все повітря, а потім робимо вдих. Якщо зможете, вдихайте через ніс, а видихайте через рот. Другий крок — це сповільнення темпу вашого дихання. Вдихайте впродовж трьох секунд, затримайте дихання на 2 секунди, а потім видихайте протягом трьох секунд. Я порахую з вами. Можете заплющити очі, а можете не заплющувати. Повільно робіть вдих — 1, 2, 3. Затримайте дихання — 1, 2. А тепер видихайте — 1, 2, 3». Повторюйте цю дихальну вправу приблизно одну хвилину, одну хвилину відпочиньте і повторіть увесь цикл іще двічі.

 МАЛ.3

Заохочуйте людей робити її самостійно.

«Спробуйте робити це самі впродовж однієї хвилини. Цю вправу ви можете робити самостійно».

  1. Комфортне спілкування з людиною у сильному стресі

Для непрофесіонала вкрай важко достукатися до людини в стані сильного стресу.

Спробуй надати першу психологічну допомогу людині, поки вона не зустрінеться з фахівцем. Обережно          йди на контакт крок за кроком:

  1. Безпека понад усе! Переконайся, що ви обоє в безпеці. Це головне.
  2. Дайте людині знати, хто ви є: представляйтеся чітко і з повагою. Скажіть, що ви прийшли для допомоги, розповідайте, що ви робите. Запитайте ім’я людини.
  3. Будьте спокійні.
  4. Слухайте: продемонструйте навички ефективної комунікації, залишайтеся розслабленими, з відкритою поставою та спокійним голосом. Однак не змушуйте співрозмовника чи співрозмовницю говорити. Проявіть терпіння та переконайте його/її, що ви готові вислухати та хочете допомогти.
  5. Запропонуйте практичний затишок та інформацію: можливо, склянку води або чашку чаю, чи, можливо, ковдру, якщо потрібно. Ці маленькі жести комфорту часто дуже цінуються. Запитайте, що потрібно людині і що для неї найважливіше в цей момент, завжди запитуйте, у чому є потреба — не вважайте, що ви знаєте, що було б їй найбільш корисно.мал.1
  6. Допоможіть людям отримати відчуття контролю. Якщо людина тривожиться, ви можете підтримати її, запропонувавши виконати дихальні вправи. Якщо людина втратила відчуття зв’язку з реальністю, нагадайте їй, де вона перебуває, день тижня та хто ви. Попросіть назвати речі навколо («Скажіть, що ви чуєте?», «Назвіть, що стоїть поруч з вами?»). Допоможіть людині застосувати власні дієві стратегії виживання та зв’яжіться з людьми, які можуть її підтримати.
  7. Забезпечте надання чіткої інформації. Підкажіть, де та яку допомогу можна отримати. Уточніть, чи розуміє вас людина, чи має додаткові питання. Ідея вашого повідомлення повинна бути простою, її можна записати чи повторити.

8.Будь із людиною, доки вона не заспокоїться. Намагайтесь не залишати співрозмовника наодинці. Якщо у вас немає змоги залишитися, знайдіть надійну особу (колегу, друзів), яка може подбати про людину, доки ви не знайдете допомогу чи доки людина не заспокоїться.

Як ми вже писали, під час телефонної розмови треба  бути на лінії. Найгірше — це залишити людину одну  у своїй темряві.