Туляремія – інфекційна хвороба тварин і людини

Туляремія – це особливо небезпечне інфекційне захворювання тварин і людей, яке проявляється гарячкою та ураженням внутрішніх органів.

Туляремія – одна з найбільш розповсюджених природно-вогнищевих  інфекцій в Україні.

Основне джерело інфекції для людини – гризуни (ондатри, щури, миші, ховрахи, зайці).

Важливою ознакою хвороби є сезонність, пов’язана із заготівлею сіна, збиранням врожаю, а також відпочинком в лісі та на водоймах.

Туляремією можна заразитися при контакті з інфікованими тваринами, з’ївши забруднену їжу, випивши забруднену воду або вдихнувши забруднений пил чи аерозоль.

Тривалість інфікування продуктів харчування залежить від температури зберігання: у молоці, вершках (8-15оС) – до 8 діб, у замороженому молоці – більше 3 місяців. У молочнокислих продуктах бактерії швидко відмирають. У висушених шкірах інфікованих щурів туляремійні бактерії при температурі 15-20оС  можуть зберігатися до 20 діб.

Крім того, джерелом зараження людей можуть бути і свійські тварини: собаки, коти, свині, велика рогата худоба (вживання страв, приготовлених з м’яса хворих тварин (свині, вівці), призводить до зараження.
Не останню роль відіграють укуси комарів, кліщів (особливо пасовищних) та гедзів — тобто переносників збудника, який, до речі, здатний зберігатися у водоймах до 3 місяців, що стає причиною виникнення захворювань серед відпочивальників, рибалок тощо.

МАЛ.ТУЛЯРЕМ.5 Шляхи передавання інфекції:

  • контактний – унаслідок контакту з хворими гризунами або їхніми виділеннями;
  • аліментарний – через уживання харчових продуктів і води, інфікованих виділеннями гризунів;
  • аерогенний (повітряно-пиловий) – під час обробки інфікованих зернових продуктів, фуражу;
  • трансмісивний – інокуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, ґедзі, комарі, блохи).

Туляремія не передається від людини до людини.

Інкубаційний період триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40°С, виникає озноб.

Симптоми туляремії:

  • збільшення лімфовузлів (пахових або шийних);
  • сильний головний біль;
  • загальна слабкість;
  • запаморочення, порушення свідомості;
  • біль у м’язах;
  • нудота;
  • блювання;
  • почервоніння обличчя та очей;
  • висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.

МАЛ. ТУЛЯР 1      МАЛ.ТУЛЯРЕМ 4

Лікують туляремію в умовах стаціонару протягом  3-х тижнів, своєчасне лікування та догляд сприяють швидкому одужанню.
Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема, артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.

Профілактика туляремії

Важливо  бути особливо обережним і дотримуватися елементарних правил захисту від цієї хвороби. З метою особистої профілактики, слід пам’ятати, що в літньо-зимовий період гризуни масово заселяють скирти соломи, тому під час виконання робіт не варто забувати про дотримання правил особистої гігієни під час виконання сільськогосподарських робіт: сінокоси, скиртування, перевезення сіна та застосовувати засоби індивідуального захисту,
користуватися респіраторами, рукавицями та окулярами – консервами.

Не можна вживати сиру воду з відкритих водойм та купатися у невпорядкованих водоймах. Продукти харчування необхідно ретельно оберігати від гризунів.

Оселі, бази, склади, об’єкти підвищеного епідризику необхідно зробити непроникними для гризунів з метою запобігання забрудненню продуктів харчування і питної води.

Одним із засобів профілактики є проведення щеплення, яке діє протягом 5 років і проводиться серед населення в неблагополучних щодо туляремії населених пунктах та серед осіб певних контингентів з групи ризику (робітників цукрових заводів, м’ясокомбінатів, боєнь, заготівельників, студентів, які працюють і будуть працювати в місцях, неблагополучних щодо туляремії).

Ще одним і важливим заходом профілактики хвороби є боротьба з гризунами, як основним джерелом туляремії.

Бережіть себе.

Авторка: Людмила СЕМИЛІТ

Джерела: мережа Інтернет