24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом

Зміст

1. Поширеність туберкульозу у світі та в Україні;
2. Особливості епідемії туберкульозу в Україні;
3. Причини та розвиток туберкульозу;
4. Збудник туберкульозу;
5. Джерело інфекції та шляхи передачі;
6. Патогенез (розвиток) захворювання;
7. Симптоми туберкульозу;
8. Способи дезінфекції в осередках туберкульозу;
9. Висновок.

24 березня щорічно в усьому світі проводяться заходи в рамках Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, що започаткований Всесвітньою організацією охорони здоров’я у 1993 році. Указом Президента України від 22 березня 2002 року та за ініціативи Громадського руху «Українці проти туберкульозу» був встановлений Національний Український День боротьби з туберкульозом, який також щороку відзначається 24 березня.

ТУБЕРКУЛЬОЗ, від якого людство потерпало з давніх – давен, яким у ХVІІ столітті були інфіковані практично всі європейські жителі і він був причиною кожної четвертої смерті, і, здавалося, з яким в 60 -70 роках минулого століття вже покінчено, нині  поширюється в Україні, як і в усьому світі, швидкими темпами.
Понад 3 млн. осіб на Земній кулі щороку помирають від цієї важкої недуги, з них 100 тисяч – діти.

У 1999 році ВООЗ (всесвітня організація охорони здоров’я ) попередила, що, якщо найближчим часом не буде вжито термінових заходів, то протягом 20 років більше мільярда чоловік в усьому світі будуть інфіковані мікобактерією туберкульозу, захворіють понад 200 млн., помруть від туберкульозу 70 млн. осіб.

За даними ВООЗ у 2008 році в усьому світі зареєстрована рекордна в історії кількість хворих на туберкульоз, які не піддаються медикаментозному лікуванню. Існує велика ймовірність того, що біля 50 млн. людей можуть бути інфіковані стійкими до протимікробних препаратів мікобактеріями у найближчі роки. Експерти ВООЗ відзначають високі темпи поширення хіміорезистентного туберкульозу в країнах колишнього Радянського Союзу. При цьому на Україну і Азербайджан припадає 29% всіх нових випадків захворювання.

Загальна кількість хворих на туберкульоз по місту Черкаси в 2016 році складала 2015 осіб; в 2015 – 2039 осіб. Показник захворюваності на 10 тисяч населення в 2016 р.- 72,2; в 2015 – 72,4. Захворюваність в 2016 році в порівнянні з 2015 роком дещо знизилась, але в порівнянні з попередніми роками – суттєво зростає. Показник смертності від туберкульозу за 2016р. зменшився в порівнянні з 2015р. на 11,5% і становить 5,32 на 100 тисяч населення проти 6,0 на 100 тисяч населення за 2015 рік.

Епідемія туберкульозу в Україні характеризується декількома особливостями:

1. Збільшення кількості хворих на туберкульоз, у яких виявлені мікобактерії стійкі до протитуберкульозних препаратів;
2. У 50% хворих на СНІД діагностовано туберкульоз;
3. Зростання захворюваності на туберкульоз у сільськогосподарських тварин;
4. Стрімке зростання захворюваності на туберкульоз серед осіб, позбавлених волі, у в’язницях та слідчих ізоляторах.
5. Збільшення кількості хворих із занедбаними формами хвороби, що вказує на запізнілість  виявлення захворювання.

Причини та розвиток туберкульозу

Збудник туберкульозу

Збудником туберкульозу є мікобактерія туберкульозу. У великої рогатої худоби туберкульоз викликається мікобактерією бичачого типу.

Мікобактерії туберкульозу надзвичайно стійкі у навколишньому середовищі:

• можуть зберігати життєздатність у вуличній пилюці від 3 до 6 місяців;
• добре витримують короткочасне нагрівання до +85 °С і охолодження до (-)200 °С;
• при температурі (-)23 °С зберігають життєздатність протягом 7 років;
• зберігаються у річковій воді до 5 місяців, у грунті – 1-2 роки.

 Завдяки товстій мікробній оболонці багато лікарських препаратів та дезінфікуючих речовин погано проникають всередину мікобактерії туберкульозу і часто є неефективними в боротьбі зі збудником.

Джерело інфекції та шляхи передачі

 Найчастіше джерелом інфекції є хвора на туберкульоз людина, особливо хворі з відкритою формою туберкульозу легень, які виділяють мікобактерії туберкульозу в навколишнє середовище з мокротинням  при кашлі, чханні, розмові.

Мал. Джерело інфікування мікобактерією туберкульозу

Хворий під час чхання виділяє в повітря близько 1 млн. мікрокраплин слини з часточками мокроти, при кашлі та розмові впродовж 5 хвилин – близько 30 тисяч. У кожній такій краплині може міститися 1-3 мікобактерії туберкульозу, які вдихаються людьми, що є навколо чи потраплять у це приміщення навіть через декілька днів або тижнів (якщо воно не провітрюється чи немає достатньо сонячних променів).

Мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм людини такими шляхами:

• аерогенним шляхом (повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом) – через верхні дихальні шляхи та легені (при диханні, чханні, кашлі, розмові, співі);
• аліментарним шляхом – через шлунково-кишковий тракт з продуктами харчування (найчастіше люди заражаються від хворої тварини через молоко);
• контактним шляхом — через ушкоджену шкіру і слизові оболонки (рідше).

Патогенез (розвиток) захворювання

Коли мікобактерії туберкульозу проникають у організм людини, захворю­вання на туберкульоз виникає не обов’язково. Це залежить від стану імунітету (опірності) організму і від кількості мікобактерій туберкульозу, які потрапляють в дихальні шляхи з повітрям.

Мал. Позалегеневі форми туберкульозу

Туберкульозне запалення розвивається у місці проникнення мікобактерій в організм людини (органи дихання, травний тракт, шкіра чи слизові оболонки),   потім лімфою і кров’ю вони розносяться у здорові тканини й органи, осідають там, викликаючи   утворення  первинних туберкульозних осередків у різних органах (легені, кістки, нирки тощо).

У ряді випадків після інфікування швидко розвивається хвороба, але в де­яких випадках, коли мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм у меншій кількості, під впливом захисних сил організму інфекція набуває “дрімаючого характеру”. Надалі при зниженні імунітету в силу різних причин (стрес, не­достатнє харчування, ВІЛ-інфекція, старіння організму тощо) мікобактерії туберкульозу виходять з-під контролю імунної системи, починають інтенсивно розмножуватися, і туберкульоз із стану “інфікування” переходить у фазу хвороби.

Симптоми туберкульозу

Кожній людині  буде корисно знати симптоми, які можуть спонукати її запідозрити, що у нього або члена його сім’ї може бути захворювання легень на туберкульоз.

Серед основних симптомів туберкульозу варто розрізняти респіраторні (дихальних шляхів) і загальні.

До респіраторних симптомів туберкульозу легень належать:

• кашель протягом 3 тижнів і більше;
• виділення харкотиння, кровохаркання;
• відчуття тиснення, біль у гру-дях, біль при диханні;
• задишка, ціаноз (синюшність);
• локалізовані (в одному місці) хрипи;
• часті застуди.

Загальні симптоми туберкульозу:

• підвищення температури протягом 3 тижнів і більше, пітливість (особливо вночі);
• швидка стомлюваність та зниження працездатності, незду-жання, слабкість;
• втрата апетиту та схуднення.

Такі симптоми можуть бути зумовлені також іншими захворюваннями, але при наявності хоча б одного з них, ви повинні звернутися до  лікаря, щоб він  міг  організувати обстеження та консультацію фтизіатра чи пульмонолога.

Способи дезінфекції в осередках туберкульозу:

• прямі сонячні промені вбивають бацилу Коха через 15 хвилин;
• мікобактерії туберкульозу гинуть при нагріванні до 60° С впродовж 20 хвилин, до 100° – через 15 хвилин;
• використання дезінфікуючих розчинів, які зареєстровані в Україні і мають дозвіл санітарно-епі­деміологічної служби;
• спалювання паперових носовичків, серветок, старих газет тощо;
• регулярне провітрювання приміщення, просушування на сонці ковдр, постільної білизни;
• прасування одягу та постільної білизни;
• регулярне вологе прибирання приміщень та очищення від пилу за допомогою пилососа.
• специфічні методи дезінфекції певними деззасобами при туберкульозі зазначені в регламентах до них.

Рівень обізнаності населення щодо проблеми туберкульозу не можна вважати задовільним. Населення в цілому і особливо, люди, які належать до так званих груп ризику захворювання на туберкульоз, мають знати, що захворюванню сприяє наркоманія, алкоголізм, ВІЛ-інфекція, цукровий діабет, виразкова хвороба шлунку та 12-палої кишки, шкідливі професійні впливи (запиленість), тютюнокуріння, а також контакт з хворими на заразні форми туберкульозу. Отже найбільш дієвим способом профілактики туберкульозу є ведення здорового способу життя, заняття фізкультурою та спортом, дотримання санітарно-гігієнічних норм поведінки в побуті, приділення належної уваги стану свого здоров’я.

Тривожним є зниження рівня охоплення дитячого населення туберкулінодіагностикою і вакцинацією проти туберкульозу, що з 2011 р. постійно зменшується, особливо на тлі наявної захворюваності на туберкульоз саме серед дітей. Тому особливо важливим є розуміння батьками інформації про ситуацію з туберкульозом. Вони мають усвідомлювати необхідність проведення туберкулінодіагностики (проба Манту є дієвим методом профілактичного огляду дітей і підлітків на туберкульоз), а також проведення вакцинації/ревакцинації вакциною БЦЖ, унаслідок якої імунна система організму формує протитуберкульозний захист, що сприяє зменшенню захворюваності.

Ви повинні добре усвідомити, що:

ТУБЕРКУЛЬОЗ – СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНЕ ІНФЕКЦІЙНЕ ЗА­ХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ВИКЛИКАЮТЬ МІКОБАКТЕРІЇ КОХА, ЯКІ, ПОТРАПЛЯЮЧИ В ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЧЕРЕЗ ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ, ШКІРУ, СЛИЗОВІ ОБОЛОНКИ АБО ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ, ЗДАТНІ, ПРИ УМОВІ ЗНИЖЕННЯ ІМУНІТЕТУ, ПРИЗВЕСТИ ДО ВИНИКНЕННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ.

 ЗАХВОРЮВАННЯ СУПРОВОДЖУЮТЬ ЗНАЧНІ РУЙНІВНІ УРАЖЕН­НЯ  (ДЕСТРУКЦІЯ) ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ, ПЕРЕВАЖНО ЛЕГЕНЬ, РОЗВИТОК  ІНТОКСИКАЦІЇ,  РОЗЛАД  УСІХ ФУНКЦІЙ І СИСТЕМ, ЩО ПРИЗВОДИТЬ ДО СМЕРТІ ХВОРОГО.

 У РАЗІ НЕПРАВИЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ АБО БЕЗКОНТРОЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ НАСЕЛЕННЯМ АНТИБІОТИКІВ, МІКОБАКТЕРІЇ МОЖУТЬ УТВОРЮВАТИ СТІЙКІ (РЕЗИСТЕНТНІ)  ДО ХІМІОПРЕПАРАТІВ  ШТАМИ.

 ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИМ Є ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ОСІБ, ЩО СПРИЧИНЯЄ РОЗВИТОК СНІДу.

 ЩОРІЧНЕ ПРОХОДЖЕННЯ ФЛЮОРОГРАФІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ЛЕГЕНЬ ДОЗВОЛЯЄ ВИЯВИТИ ТУБЕРКУЛЬОЗ НА ПОЧАТКОВИХ АБО РАННІХ СТАДІЯХ, ОТЖЕ ВЧАСНО РОЗПОЧАТИ СПЕЦИФІЧНЕ ЛІКУВАННЯ І, ЯК РЕЗУЛЬТАТ, ПОВНІСТЮ  ОДУЖАТИ.

Завідувач пульмонологічного відділення
КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР
А.О.Лисенко
та фельдшер із санітарної освіти Л.М.Семиліт