ТУБЕРКУЛЬОЗ
ТУБЕРКУЛЬОЗ, від якого людство потерпало з давніх – давен, яким у ХVІІ столітті були інфіковані практично всі європейські жителі і він був причиною кожної четвертої смерті, і, здавалося, з яким в 60 -70 роках минулого століття вже покінчено, нині поширюється в Україні, як і в усьому світі, швидкими темпами.
Понад 3 млн. осіб на Земній кулі щороку помирають від цієї важкої недуги, з них 100 тисяч – діти.
У 1999 році ВООЗ (всесвітня організація охорони здоров’я ) попередила, що, якщо найближчим часом не буде вжито термінових заходів, то протягом 20 років більше мільярда чоловік в усьому світі будуть інфіковані мікобактерією туберкульозу, захворіють понад 200 млн., помруть від туберкульозу 70 млн. осіб.
В 2014 році на туберкульоз в області захворіло 719 осіб. Хоч захворюваність на цю небезпечну недугу в області дещо зменшилася, все ж вона становить 57,2 на 100 тис. населення проти 61,3 на 100 тис. населення в 2013 році що складає все-таки досить високий рівень (Україна в 2014 році – 59,5).
Хоч захворюваність на туберкульоз зменшилась, але на жаль, збільшилась кількість хворих із занедбаними формами хвороби, що вказує на запізнілість виявлення захворювання.
Також збільшилась захворюваність на ВІЛ-асоційований туберкульоз (показник помітно зріс на 15% в порівнянні з 2013 роком).
Станом на 01.01.2015 року на диспансерному обліку з приводу активного туберкульозу в області зареєстровано 1307 осіб, що становить 82,5 на 100 тис. населення (Україна 90,9). В структурі цієї недуги майже дві третини становлять контингенти, які перебувають на диспансерному обліку, а це ще дуже недостатньо.
Епідемія туберкульозу в Україні характеризується декількома особливостями:
1. Збільшення кількості хворих на туберкульоз, у яких виявлені мікобактерії стійкі до протитуберкульозних препаратів;
2. У 50% хворих на СНІД діагностовано туберкульоз;
3. Зростання захворюваності на туберкульоз у сільськогосподарських тварин;
4. Стрімке зростання захворюваності на туберкульоз серед осіб, позбавлених волі, у в’язницях та слідчих ізоляторах.
Причини та розвиток туберкульозу
Збудник туберкульозу
Збудником туберкульозу є мікобактерія туберкульозу. У великої рогатої худоби туберкульоз викликається мікобактерією бичачого типу.
Мікобактерії туберкульозу надзвичайно стійкі в навколишньому середовищі:
* можуть зберігати життєздатність у вуличній пилюці від 3 до 6 місяців;
* добре витримують короткотермінове нагрівання до +85 °С і охолодження до -200 °С;
* при температурі -23 °С зберігають життєздатність протягом 7 років;
* зберігаються в річковій воді до 5 місяців, у грунті – 1-2 роки.
Завдяки товстій мікробній оболонці багато лікарських препаратів та дезінфікуючих речовин погано проникають всередину мікобактерії туберкульозу і часто є неефективними в боротьбі із збудником.
Джерело інфекції та шляхи передачі
Найбільш небезпечним джерелом інфекції є хворі з відкритою формою туберкульозу легень, які виділяють мікобактерії туберкульозу в навколишнє середовище з харкотинням, при кашлі, чханні, розмові.
Мал. 1. Джерело інфікування мікобактерією туберкульозу.
Хворий під час чхання виділяє в повітря близько 1 млн. мікрокраплин слини з часточками мокроти, при кашлі та розмові впродовж 5 хвилин – близько 30 тисяч. У кожній такій краплині може міститися 1-3 мікобактерії туберкульозу, які вдихаються людьми, що є навколо чи потраплять в це приміщення навіть через декілька днів або тижнів (якщо воно не провітрюється чи немає достатньо сонячних променів).
Мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм людини такими шляхами:
* аерогенним шляхом – через верхні дихальні шляхи та легені (при диханні, чханні, кашлі, розмові, співі);
* аліментарним шляхом – через шлунково-кишковий тракт з продуктами споживання (найчастіше люди заражаються від хворої тварини через молоко);
* контактним шляхом — через ушкоджену шкіру і слизові оболонки (рідше).
Патогенез (розвиток) захворювання
Коли мікобактерії туберкульозу проникають в організм людини, захворювання на туберкульоз виникає не обов’язково. Це залежить від стану імунітету (опірності) організму і від кількості мікобактерій туберкульозу, які потрапляють в дихальні шляхи з повітрям.
7
5
Мал.2. Локалізація позалегеневого туберкульозу:
1 – мозок; 2 – гортань; 3 – лімфатичні вузли; 4 – плевра; 5 – кістки;
6 – нирки; 7 – хребет.
У ряді випадків після інфікування швидко розвивається хвороба, але в деяких випадках, коли мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм у меншій кількості, під впливом захисних сил організму інфекція набуває “дрімаючого характеру”. Надалі при зниженні імунітету в силу різних причин (стрес, недостатнє харчування, ВІЛ-інфекція, старіння організму тощо) мікобактерії туберкульозу виходять з-під контролю імунної системи, починають інтенсивно розмножуватися, і туберкульоз із стану “інфікування” переходить у фазу хвороби.
Туберкульозне запалення розвивається в місці проникнення мікобактерії в організм людини (органи дихання, травний тракт, шкіра чи слизові оболонки), потім лімфою і кров’ю вони розносяться в здорові тканини й органи, осідають там, викликаючи утворення первинних туберкульозних осередків у різних органах (легені, кістки, нирки тощо).
Симптоми туберкульозу
Кожній людині буде корисно знати симптоми, які можуть спонукати її запідозрити, що у нього або члена його сім’ї може бути захворювання легень на туберкульоз.
Серед основних симптомів туберкульозу варто розрізняти респіраторні (дихальних шляхів) і загальні.
До респіраторних симптомів туберкульозу легень належать:
– кашель протягом 3 тижнів і більше;
– виділення харкотиння, кровохаркання;
– відчуття тиснення, біль у грудях, біль при диханні;
– задишка, ціаноз (синюшність);
– локалізовані (в одному місці) хрипи;
– часті застуди.
Загальні симптоми туберкульозу:
– підвищення температури протягом 3 тижнів і більше, пітливість (особливо вночі);
– швидка стомлюваність та зниження працездатності, нездужання, слабість;
– втрата апетиту та схуднення.
Такі симптоми можуть бути зумовлені також іншими захворюваннями, але при наявності хоча б одного з них, ви повинні звернутися до лікаря, щоб він міг організувати пацієнту обстеження та консультацію фтизіатра чи пульмонолога.
Способи дезінфекції в осередках туберкульозу:
* прямі сонячні промені вбивають бацилу Коха через 15 хвилин;
* мікобактерії туберкульозу гинуть при нагріванні до 60° С впродовж 20 хвилин, до 100° – через 15 хвилин;
* використання дезінфікуючих розчинів, які мають дозвіл санітарно-епідеміологічної служби;
* спалювання паперових носовичків, серветок, старих газет тощо;
* регулярне провітрювання приміщення, просушування на сонці ковдр,
постільної білизни;
* прасування одягу та постільної білизни;
* регулярне вологе прибирання та очищення від пилу за допомогою пилососа.
* Специфічні методи дезінфекції певними деззасобами при туберкульозі зазначені в регламентах до них.
Ви повинні добре усвідомити, що:
ТУБЕРКУЛЬОЗ – СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНЕ ІНФЕКЦІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ВИКЛИКАЄТЬСЯ МІКОБАКТЕРІЯМИ КОХА, ЯКІ, ПОТРАПЛЯЮЧИ В ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЧЕРЕЗ ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ, ШКІРУ, СЛИЗОВІ ОБОЛОНКИ АБО ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ, ЗДАТНІ ПРИ УМОВІ ЗНИЖЕННЯ ІМУННОЇ СИСТЕМИ ПРИЗВЕСТИ ДО ВИНИКНЕННЯ ЗАХВОРЮВАННЯ.
ЗАХВОРЮВАННЯ СУПРОВОДЖУЄТЬСЯ ЗНАЧНИМИ УРАЖЕННЯМИ (ДЕСТРУКЦІЄЮ) ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ, ПЕРЕВАЖНО ЛЕГЕНЬ, РОЗВИТКОМ ІНТОКСИКАЦІЇ, РОЗЛАДОМ УСІХ ФУНКЦІЙ І СИСТЕМ, ЩО ПРИЗВОДИТЬ ДО СМЕРТІ ХВОРОГО.
ХВОРИЙ, ЯКИЙ ВИДІЛЯЄ МІКОБАКТЕРІЇ З ХАРКОТИННЯМ АБО ПРИ КАШЛІ, ЧХАННІ ЧИ РОЗМОВІ В НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ, МОЖЕ ІНФІКУВАТИ ІНШИХ ЛЮДЕЙ.
У РАЗІ НЕПРАВИЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ АБО БЕЗКОНТРОЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ НАСЕЛЕННЯМ АНТИБІОТИКІВ, МІКОБАКТЕРІЇ МОЖУТЬ УТВОРЮВАТИ СТІЙКІ (РЕЗИСТЕНТНІ) ДО ХІМІОПРЕПАРАТІВ ШТАМИ.
ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИМ Є ЗАХВОРЮВАННЯ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ОСІБ, ЩО СПРИЧИНЯЄ РОЗВИТОК СНІДу.
Міський позаштатний пульмонолог,
кандидат медичних наук
А.О.Лисенко