Сьогодні сказ реєструють у 150 державах і територіях світу, на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Щороку від цього захворювання в світі гине понад 55 000 людей і більше 1 млн тварин; 95% випадків смерті від сказу фіксують в Африці та Азії.

Щодо ситуації зі сказом в Україні, то наразі вона ускладнюється у зв’язку з повномасштабним вторгненням росії. Відтак, через бойові дії збільшилася чисельність бродячих і здичавілих собак та котів, а призупинення полювання призвело до різкого зростання чисельності лисиць – природного резервуару сказу. Крім цього, у 2022 році не проводилась пероральна імунізація диких м’ясоїдних на всій території України.

За 9 місяців 2023 року в Україні підтверджено понад 700 випадків захворювання тварин на сказ, що вже перевищило річні показники 2022, 2021 років. Найбільше таких випадків зафіксовано на Вінничині та Одещині.  Високий показник випадків захворювання тварин на сказ також фіксується в Житомирській, Кіровоградській та Львівській областях.

Окрім того, у вересні 2023 року в Могилів-Подільському районі Вінницької області зафіксовано випадок смерті людини від сказу, яку покусала домашня кішка і зникла. У 2022 році летальні випадки від сказу серед людей було зареєстровано у Житомирській та Харківській областях.

Епізоотична ситуація зі сказу тварин у Черкаській області протягом останніх років залишається складною але контрольованою. За шість місяців 2022 року було зареєстровано 10 неблагополучних пунктів щодо сказу тварин. Порівняно з аналогічним періодом минулого року це на 3 неблагополучні пункти менше.

У населених пунктах області зареєстровано близько 126 тисяч  собак та 91 тисяча котів. Для профілактичної і вимушеної вакцинації тварин проти сказу державними установами ветеринарної медицини використовується вітчизняна антирабічна інактивована вакцина «Рабістар». Імунітет у щеплених тварин зберігається 2 роки. Такою вакциною щеплено проти сказу протягом 2021 року 119 915 собак та 84 544 котів, інших вимушено вакцинованих тварин –  3 098 голів. З початку 2022 року вакциновано проти сказу понад 10 тисяч собак та понад 7 тисяч голів котів.

Сказ — це гостре інфекційне надзвичайно небезпечне захворювання тварин і людей, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту (запалення головного мозку) зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи.  Ліків проти сказу не існує. Єдиним шансом запобігти розвитку хвороби після укусу тварини – це екстрене звернення за медичною допомогою і своєчасна вакцинація.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

На сказ можуть хворіти теплокровні тварини (коти, собаки, сільськогосподарські тварини), у дикій природі сказ поширений серед лисиць, вовків, єнотів, куниць, борсуків, кажанів.

Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки , для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

Хворі на сказ тварини небезпечні ще до початку прояву захворювання, адже до організму людини інфекція потрапляє зі слиною хворої тварини під час укусу або поранення. Зараження також можливе, якщо слина хворої тварини потрапить на слизові оболонки очей, рота, носа або на шкіру з мікротравмами.

Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:

• укус;
• подряпину та мікроушкодження шкіри;
• потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.

 Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через дрібні пошкодження кон’юнктиви, слизових ротоглотки.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила тварина, негайно зверніться до лікаря!

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус, накладіть стерильну пов’язку. Негайно зверніться до найближчого травматологічного пункту для надання антирабічної допомоги.

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:

• місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову , шию, пальці рук загалом);
• кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
• віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті  зупинки серцевої діяльності та дихання.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

• наявні сліди від укусів;
• гризуть місце укусу;
• ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
• слабкий апетит;
• їдять неїстівне;
• слинотеча;
• блювання.

 Стадія  збудження (2–3 дні):

• агресивні;
• збуджені;
• нападають;
• намагаються утекти;
• гризуть землю;
• їдять неїстівне;
• конвульсії;
• блювання;
• параліч;
• косоокість.

Паралітична стадія (2–4 дні):

• виснаження;
• повний параліч;
• смерть.

Лікування сказу

У разі підозри інфікування людини показані негайне звернення в травматологічний пункт, при якому, як правило, функціонує антирабічний кабінет, і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Існує хибна думка, що вакцинація загрожує багаторазовими й болючими ін‘єкціями. Далеко не так. Так, в останні роки антирабічні щеплення  призначаються приблизно 20 % постраждалих від покусів   і в більшості це лише 6 ін‘єкцій, причому госпіталізація практикується рідко. Але звернутись до лікаря абсолютно необхідно, адже від цього залежить життя. До речі, смерть від сказу страшна.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, обслинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Захворюванню на сказ можна повністю уникнути, якщо після укусу людина отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

• яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
• покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
• подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
• які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом.

Сьогодні державні установи ветеринарної медицини повною мірою забезпечені антирабічною вакциною для проведення профілактичних парентеральних щеплень. Вакцина проти сказу є безкоштовною, і кожен громадян України може звернутися до лікарень ветеринарної медицини.

Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Лікування людей зі сказом

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань пацієнта. Хворого кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу

Для профілактики сказу необхідно:

• регулярно вакцинувати свійських тварин;
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.

Головне управління Держпродспоживслужби в Черкаській області попереджає, що для запобігання захворюванню на сказ слід:

• виконувати правила утримування домашніх тварин та норм поводження з ними;
• уникати контакту з дикими та безпритульними тваринами;
• у разі укусу твариною слід з’ясувати ім’я господаря та його адресу для встановлення ветеринарного нагляду за твариною, це допоможе уникнути щеплень проти сказу;
• не вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси та інші пошкодження, а терміново викликати ветеринарного лікаря;
• доставляти фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин або їх трупи у разі, якщо тварина загинула;
• не знімати шкуру з трупів диких тварин при їх знаходженні;
• з метою недопущення захворювання та розповсюдження у тварин сказу слід вчасно проводити щеплення домашніх тварин.

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

ЦЕНТР ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВЯ

• Інформаційні матеріали про сказ
• https://www.who.int/health-topics/rabies
• https://www.cdc.gov/rabies/