Що таке епілепсія
Вступ
Епілепсія – це хвороба, яка виникає в результаті надмірної патологічної електричної активності окремих частин головного мозку, що приводить до періодичних судомних нападів. Напади можуть бути різними. Деякі люди просто застигають на місці на кілька секунд, в інших – присутні повноцінні судоми. Епілептичний припадок – стан, який пов’язаний з надмірними гіперсинхронними електричними розрядами нейронів головного мозку.
Приблизно у 2 зі 100 чоловік в Україні неспровоковані напади виникають хоча б раз у житті. Однак, поодинокі напади не означають, що людина страждає на епілепсію. Для постановки діагнозу епілепсії, як правило, необхідна наявність хоча б двох неспровокованих нападів.
Навіть наявність незначних нападів потребує лікування, так як вони можуть бути небезпечними під час водіння автомобіля і інших транспортних засобів, плавання, робіт на висоті, під водою, електротехнічних робіт тощо.
Лікування звичайно включає в себе медикаментозну терапію. Однак, при її неефективності застосовують хірургічне лікування. Хірургічне лікування епілепсії – одне з останніх досягнень сучасної медичної науки.
Симптоми
Оскільки епілепсія викликається аномальною електричною активністю клітин головного мозку, в припадок можуть включатися будь-які процеси, контрольовані мозком. Наприклад:
- Порушення мови і вимови
- Тимчасова загальмованість
- Аура
- Спазми мімічної мускулатури
- Неконтрольовані посмикування рук і ніг
- Втрата свідомості або її порушення
Симптоми варіюють залежно від типу нападу. У більшості випадків напади майже не відрізняються один від одного.
Дві анамнестичні ознаки найбільш специфічні для епілептичних припадків – аура, пов’язана з фокальним початком нападу, і сплутаність свідомості або сон, що розвиваються після генералізованого тоніко-клонічного нападу.
Аура – початкова частина нападу, що передує втраті свідомості, про яку у пацієнта зберігаються деякі спогади. Аура іноді буває єдиним проявом епілептичного нападу.
Прийнято класифікувати напади на фокальні та генералізовані, залежно від того, як припадок починається.
Фокальні (парціальні) напади
Це напади, що з’являються в результаті аномальної активності в одній певній частині мозку. Ці напади діляться на дві підкатегорії:
Прості парціальні напади.
Ці напади не призводять до втрати свідомості. Вони можуть змінювати емоції або змінити те, як ми бачимо речі, нюхаємо, відчуваємо, чуємо. Вони можуть також призвести до мимовільного сіпання частин тіла або до спонтанних чутливих симптомів, таких як поколювання, запаморочення.
Прості парціальні припадки бувають стереотипними (однаковими) і викликаються одним фокальним вогнищем патологічної активності.
Джексонівські рухові припадки виникають внаслідок подразнення передцентральної звивини кори і проявляються клонічними посмикуваннями м’язів обличчя, руки або ноги з можливим поширенням на інші області (марш).
У разі адверсивних припадків (подразнення лобного адверсивного поля) голова і очі повертаються в протилежну від вогнища сторону.
Фонаторні напади виникають при локалізації вогнища в області Брока (мовний центр). Хворий не може говорити або викрикує окремі спотворені слова.
Сенсорні припадки виникають у вигляді слухових, зорових, нюхових галюцинацій.
Соматосенсорні припадки виникають при разрядах в постцентральній звивині і проявляються місцевими розладами чутливості (парестезії).
Вегетативно-вісцеральні припадки виникають при розрядах в скроневій долі та лімбічній системі. Так виникають напади болю в животі, дихальні розлади (задишка, утруднене дихання), серцебиття і фаринго-оральні напади зі слинотечею, мимовільним жуванням, плямканням, облизуванням, т.д.
Можливі напади порушення психічних функцій і мислення.
Складні парціальні напади.
Починаються вони як прості, з наступним порушенням свідомості та неадекватним світосприйняттям. Основною відмінністю їх є запам’ятовування нападу в спотвореній формі як наслідок відсутності повного відключення свідомості.
Ці напади можуть впливати на свідомість, що призводить до її сплутаності на певний період часу. Складні парціальні припадки часто призводять до таких нецілеспрямованих рухів, як потирання рук, жування, ковтання або ходьба по колу.
Виникнення складних парціальних припадків пов’язано з формуванням вторинних і навіть третинних вогнищ епілептичної активності, які клонуються за межами первинного вогнища. Спочатку вторинні вогнища функціонально залежать від первинного вогнища, а з часом вони можуть функціонувати незалежно. Поширення епілептичних вогнищ – причина прогресування хвороби та зміни її проявів.
Генералізовані припадки
Генералізовані припадки характеризуются втратою свідомості і виникають тоді, коли в патологічний процес включається весь головний мозок. Напади бувають первинно генералізовані, коли збудження виникає одночасно в обох півкулях головного мозку, або вторинно генералізованими, як наслідок парціальних припадків. У цьому випадку аурою такого нападу служить парціальний припадок.
Існує шість основних видів генералізованих припадків:
- Абсанси (малі епілептичні припадки).
- Тонічні судоми.
- Клонічні судоми.
- Міоклонічні судоми.
- Атонічні судоми.
- Тоніко-клонічні судоми (так звані великі епілептичні припадки).
Коли слід негайно звернутися до лікаря
Слід негайно звернутися за медичною допомогою, якщо припадок поєднується з будь-якою з наступних подій:
- Припадок триває більше п’яти хвилин.
- Нормальне дихання і свідомість не повертаються після закінчення нападу.
- Після закінчення одного нападу відразу починається наступний.
- Припадок поєднується з високою температурою.
- Ви відчули тепловий удар.
- Ви вагітні.
- У вас діабет.
- Ви отримали травму під час нападу.
Причини виникнення
У половині випадків не вдається встановити причини виникнення епілепсії. В іншій половині випадків епілепсія може бути викликана такими чинниками, наприклад:
- Генетична схильність
- Пухлина головного мозку
- Травма голови
- Судинні захворювання головного мозку (інсульт, артеріо-венозні мальформації)
- Склероз гіпокампа (мезіальний склероз скроневої долі)
- Запальні захворювання (менінгіт, СНІД, вірусний енцефаліт, туберозний склероз можуть призвести до епілепсії)
- Порушення розвитку, такі як кортикальна дисплазія, DINET, синдром Дауна.
Фактори ризику
Певні чинники можуть збільшити ризик епілепсії.
- Вік. Найбільш поширеним часом початку епілепсії є раннє дитинство і вік після 65 років.
- Стать. У чоловіків трохи більший ризик розвитку епілепсії, ніж у жінок.
- Сімейна історія епілепсії.
- Травми голови.
- Інсульт та інші судинні захворювання.
- Інфекції нервової системи. Інфекції, такі як менінгіт, який викликає запалення головного мозку або спинного мозку, можуть збільшити ризик розвитку епілепсії.
- Часті судоми у дитячому віці. Висока температура в дитячому віці іноді може викликати судоми, що в подальшому може призвести до розвитку епілепсії в більш пізньому віці, особливо якщо наявна сімейна схильність до епілепсії.
Ускладнення
Іноді припадок може призвести до ускладнень, які становлять небезпеку для хворого або навколишніх осіб.
- Падіння. Якщо ви падаєте під час нападу, ви можете травмувати голову або зламати щось.
- Утоплення. Люди, що страждають епілепсією, тонуть в 13 разів частіше під час купання або плавання, ніж інша частина населення через можливість настання припадку у воді.
- Автомобільні аварії. Напад під час водіння автомобіля може привести до аварії.
- Ускладнення під час вагітності. Судоми під час вагітності становлять небезпеку для матері та дитини. Прийом деяких протиепілептичних препаратів підвищує ризик вроджених аномалій у дітей. Якщо ви хворі на епілепсію і плануєте вагітність, порадьтеся зі своїм лікарем. Більшість жінок з епілепсією може завагітніти і мати здорову дитину. Але дуже важливо консультуватися з лікарем при плануванні вагітності.
- Емоційні проблеми зі здоров’ям. Люди, які страждають на епілепсію, більш схильні мати психологічні проблеми, зокрема депресію.
Інші небезпечні для життя ускладнення епілепсії зустрічаються рідше:
- Епілептичний статус. Під час епілептичного статусу людина перебуває в стані постійної судомної активності тривалістю більше п’яти хвилин, або ж у неї часті повторювані один за іншим епілептичні напади, між якими вона не приходить у повну свідомість. Люди з епілептичним статусом мають підвищений ризик незворотного пошкодження мозку та смерті.
- Раптова незрозуміла смерть при епілепсії. Люди з погано контрольованою епілепсією мають невеликий ризик раптової незрозумілої смерті. В цілому, менше ніж 1 з 1000 хворих на епілепсію (особливо при генералізованих тоніко-клонічних нападах) може раптово померти.
Методи обстеження та діагностика
Лікар може використовувати цілий ряд методів обстеження для діагностики епілепсії, від неврологічних досліджень до таких складних методів візуалізації, як МРТ.
Неврологічні і поведінкові методи обстеження. Лікар перевіряє рухові здібності пацієнта, його поведінку і інтелектуальний потенціал, щоб з’ясувати, як приступи впливають на нього.
Аналізи крові. Зразок крові досліджується на наявність ознак інфекції, електролітного дисбалансу, анемії або діабету, з якими можуть бути пов’язані епілептичні припадки.
Електроенцефалограма (ЕЕГ). Це найбільш поширене дослідження для діагностики епілепсії. ЕЕГ – це запис електричної активності мозку за допомогою електродів, тимчасово підключених до шкіри голови. Якщо у пацієнта епілепсія, на ЕЕГ є зміни нормальної структури мозкових хвиль, навіть за відсутності нападів. У таких випадках говорять про судомну готовність головного мозку. Прояв епілептичної активності на ЕЕГ – реєстрація піків або спайків, високоамплітудних гострих хвиль і комплексів пік-повільна хвиля. Лікар може контролювати пацієнта на відео при проведенні ЕЕГ в момент неспання і сну в надії записати напади. Іноді при проведенні дослідження лікар може спровокувати напад, наприклад, шляхом позбавлення сну перед дослідженням.
Комп’ютерна томографія (КТ). При появі перших нападів епілепсії пацієнтові призначають комп’ютерну томографію. КТ машини використовують рентгенівське обладнання для отримання зображення поперечного перерізу мозку і черепа. За допомогою КТ можна виявити порушення в головному мозку, які можуть бути причиною нападів, включаючи пухлини, кровотечі і кісти.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ). МРТ забезпечує більш докладну, в порівнянні з КТ, інформацію. Магнітно-резонансна томографія використовує радіохвилі і сильне магнітне поле для отримання детального зображення головного мозку. МРТ може виявити аномалії мозку, пухлини та інші причини судом.
Функціональна МРТ (ФМРТ). Функціональна МРТ визначає зміни кровотоку, що виникають при роботі певних частин мозку. Лікарі зазвичай використовують ФМРТ до операції для точного визначення розташування центрів мови, щоб уникнути їх пошкодження при операції.
Позитронно – емісійна томографія (ПЕТ). ПЕТ використовує невелику кількість низькодозових радіоактивних речовин, які вводяться у вену і допомагають візуалізувати активні ділянки мозку, виявляючи відхилення.
Нейропсихологічні тести. Ця група включає тести IQ, оцінку пам’яті й мови, які допомагають лікарям визначити місце походження нападів. Цей тип дослідження проводиться перед хірургічним лікуванням епілепсії.
Консервативне лікування
Лікування епілепсії починають за допомогою ліків. При їх неефективності пропонують операцію або інший вид лікування.
Більшість хворих епілепсією живуть без нападів, використовуючи один з протиепілептичних препаратів. Інші препарати можуть зменшити частоту і інтенсивність епілептичних нападів. Більше половини дітей з медикаментозно контрольованою епілепсією в кінцевому підсумку можуть припинити прийом ліків і жити без нападів. Багато дорослих також можуть припинити лікування після двох або більше років без нападів. Пошук відповідного препарата і дозування можуть бути складними. Спочатку призначають один препарат у відносно низьких дозах, збільшуючи дозу поступово при необхідності для контролю нападів.
Всі протиепілептичні препарати мають побічні ефекти. М’якші побічні ефекти включають втому, запаморочення, збільшення ваги, втрату щільності кісткової тканини, шкірні висипання, втрату координації, проблеми з мовою.
Більш важкі, але рідкісні побічні ефекти включають депресію, суїцидальні думки та поведінку, розлади функції нирок, підшлункової залози або печінки, порушення кровотворення.
Для досягнення кращого контролю над нападами епілепсії з допомогою ліків необхідно:
- приймати ліки строго за призначенням;
- завжди повідомляти лікаря при переході на медикаменти-генерики або при прийомі інших рецептурних ліків, патентованих препаратів або трав’яних засобів;
- ніколи не припиняти приймати ліки, не порадившись з лікарем;
- повідомити лікаря при появі або посиленні почуття депресії, суїцидальних думок або незвичайних змін в настрої або поведінці;
В усякому випадку, половина людей, яким поставили діагноз епілепсії, живуть без нападів, приймаючи вперше призначені протиепілептичні ліки. При неефективному медикаментозному лікуванні хворому пропонують операцію або інші види терапії.
Keтогенная дієта. Деякі діти з епілепсією в змозі зменшити напади, підтримуючи строгу дієту з високим вмістом жирів і низьким вмістом вуглеводів. Ця дієта називається кетогенною дієтою, змушуючи організм розщеплювати жири замість вуглеводів для отримання енергії. Деякі діти можуть припинити таку дієту через кілька років без нападів.
Проконсультуйтеся з лікарем, якщо ви або ваша дитина вирішили використовувати кетогенну дієту. Важливо переконатися, що дитина не виснажується при використанні дієти. Побічні ефекти багатого жирами раціону можуть включати зневоднення, закрепи, уповільнення росту через дефіцит поживних речовин і накопичення сечової кислоти в крові, що може викликати ниркові камені. Ці побічні ефекти зустрічаються рідко, якщо дієта використовується належним чином і під наглядом лікаря.
Хірургічне лікування епілепсії
Хірургічне лікування показане 20% хворих епілепсією. Операція при епілепсії призначається у випадках, коли напади виникають в невеликих, чітко визначених ділянках мозку, які не порушують життєво важливих функцій, таких як мова, мовлення чи слух. Під час операцій видаляють ділянки мозку, що викликають напади.
Метою хірургічного лікування є значне зменшення частоти приступів епілепсії і покращення якості життя таких хворих.
Покази до операції:
- мезіальний темпоральний склероз;
- парціальні припадки с аурою (на початку нападу свідомість збережена);
- парціальні припадки с вторинною генералізацією й втратою свідомості;
- дроп-атаки (атонічні приступи) (раптове падіння хворих без судом).
Хірургічне лікування не показане при первинно генералізованих нападах з первинною втратою свідомості.
Половина всіх хірургічних випадків стосується видалення пухлин головного мозку. Друга частина хірургічної епілепсії найчастіше пов’язана зі склерозом гіпокампа скроневої долі (мезіальний склероз). Темпоральна лобектомія – метод вибору при лікуванні таких пацієнтів. Операції при локалізації осередків епілепсії поза скроневою долею (екстратемпоральні операції) вимагають тривалого до- і післяопераційного ЕЕГ моніторингу з використанням електродів, встановлених прямо на корі головного мозку. Видалення патологічно функціонуючих ділянок кори великих півкуль головного мозку – головне завдання таких операцій.
Якщо напади виникають в ділянках мозку, які не можуть бути видалені, лікар може рекомендувати різного роду операції, в яких хірурги роблять серію надрізів в мозку, котрі запобігають поширенню нападів на інші частини мозку (коміссуротомія мозолистого тіла, функціональна гемісферектомія).
Після успішної операції частота нападів значно зменшується або зникає назавжди. Однак, певна частина пацієнтів, як і раніше потребує прийому протиепілептичних ліків, але дози їх є значно меншими.
У невеликому числі випадків хірургічне втручання при епілепсії може викликати ускладнення, пов’язані з видаленням функціонуючих ділянок кори головного мозку.
Спосіб життя
Правильно приймайте ліки. Не коректуйте дозу ліків самостійно.
Правильний сон. Порушення сну є потужним пусковим механізмом (тригером) нападів. Отримуйте адекватний відпочинок щоночі.
Носіть медичний браслет. Це допоможе вам при наданні медичної допомоги.
Рекомендується здоровий спосіб життя, обмеження перевантажень, виключення стресів, обмеження спиртних напоїв і відмова від сигарет.
Неконтрольовані судоми та їх вплив на життя можуть час від часу приводити до депресії. Важливо не допустити, щоб епілепсія ізолювала вас від суспільства. Вам доцільно брати активну участь у громадському житті.
Людина, яка хворіє на епілепсію, її друзі і члени сім’ї повинні знати про епілепсію і розуміти стан хворого. Вивчіть епілепсію, користуйтеся науковими, а не фантастичними уявленнями про цю хворобу.
Намагайтеся виключити негативні емоції і зберегти почуття гумору.
Живіть самостійно, наскільки це можливо, продовжуючи працювати, якщо це можливо. Якщо ви не можете їздити через напади, використовуйте варіанти доступного вам громадського транспорту.
Знайдіть хорошого лікаря, який вам допоможе і з ким ви відчуваєте себе комфортно.
Намагайтеся не думати про напади. Якщо напади є настільки серйозними, що ви не можете працювати за межами дому, ви можете використовувати інші варіанти, наприклад роботу вдома шляхом використання спеціальних комп’ютерних програм. Знайдіть собі хобі та зв’яжіться через Інтернет з іншими людьми, які зацікавлені в тому ж. Працюйте активно в пошуку друзів і контактів з іншими людьми.
Перша допомога при епілептичному нападі
- Акуратно поверніть хворого на бік.
- Покладіть щось м’яке під нього і під голову.
- Послабте щільно прилягаючі частини одягу.
- Не намагайтеся пальцями відкрити рот. Ніхто і ніколи не “проковтнув” свого язика під час нападу – це фізично неможливо.
- Не намагайтеся підняти хворого, кричати або трясти його.
- Якщо ви спостерігаєте судоми, приберіть небезпечні предмети, що можуть травмувати хворого.
- Залишайтесь з хворим до прибуття медичного персоналу.
- Спостерігайте за хворим, щоб представити детальну інформацію про нього.
- Визначте час початку та тривалість нападу.
- Зберігайте спокій та заспокойте оточуючих.