23-29 КВІТНЯ 2018 РОКУ ПРОВОДИТЬСЯ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ ІМУНІЗАЦІЇ

Не  всі знають про необхідність, а часом і життєву важливість щеплень. Поговоримо про значення щеплень та про хвороби, від яких вони захищають.

Лікарі б’ють на сполох: надто багато людей відмовляються від вакцинації себе та своїх дітей через впевненість у тому, що щеплення небезпечні. Всесвітня організація охорони здоров’я порівнює рівень вакцинації дітей в Україні з таким у країнах Центральної Африки: Центральноафриканській респуб-ліці, Нігерії, Гвінеї та Чаді. Реальна статистика вакцинації в Україні вкрай сумна: станом на серпень 2016 року, згідно з даними UNICEF, лише 30 % дітей в Україні були щеплені проти кору, 10 % — проти гепатиту В, лише 3 % — проти дифтерії, кашлюка та правця. У середньому лише 44 % дітей до 18-місячного віку отримують усі належні вакцини проти поліомієліту.

Спалах кору в Україні став однією з головних тем, що їх активно обговорюють в українському медіапросторі. За інформацією МОЗ, у 2017 році в Україні зафіксували 3382 випадки захворювання на кір, а невакциновані діти — перші у групі ризику.

Щорічно вакцинація дозволяє попередити до трьох мільйонів смертей у світі! Але через низький рівень імунізації до України повернулися такі небезпечні хвороби, як поліомієліт та правець. І це після того, як наша країна була визнана ВООЗ вільною від цих захворювань. У 90-х роках в Україні та Європі був зареєстрований спалах дифтерії.

Чому з’явилось упередження щодо небезпеки щеплень?

Чи несе вакцинація загрозу?

Які щеплення потрібно робити дітям та дорослим?

Вакцинація, або, як її ще називають, щеплення, – це процес введення в організм вакцини. Вакцини історично отримали свою назву від латинського слова “vacca” – корова. У 1798 році англійський лікар Дженнер зауважив, що якщо внести в шкірний надріз людині вміст віспини корови, то він не захворіє натуральною віспою.

Вакцини – це препарати, які виготовляють шляхом складних біохімічних процесів з мікроорганізмів, продуктів їх життєдіяльності або окремих компонентів мікробної клітини. Вони сприяють створенню штучного специфічного імунітету (проти конкретного збудника), набутого у процесі щеплення і необхідного для захисту організму від хвороби.

Як працює щеплення?

Імунітет людини — справа тонка й неймовірно складна та комплексна. Організм може розробляти оборонну стратегію після зустрічі з ворожим організмом (вірусом, бактерією) декілька днів, яких при інфікуванні, наприклад, правцем у людини може і не бути.

Вакцинний препарат, що містить певні дози збудника хвороби, опинившись в організмі людини, стикається з клітинами крові – лімфоцитами, які утворюють антитіла – особливі захисні білки, які існують в організмі певний період часу. Це може бути рік, п’ять років і більше. З цим пов’язана необхідність повторних вакцинацій – ревакцинації, після чого формується стійкий тривалий імунітет. При наступній “зустрічі” з хвороботворним мікроорганізмом, при інфікуванні вже живим мікробом, організм вакцинованої людини має план бойових дій – антитіла його впізнають і нейтралізують, і людина не хворіє або переносить хворобу у легкій формі.

Дітям першого року життя рекомендовано зробити 17 ін’єкцій вакцин згідно з календарем профілактичних щеплень.

Щеплення проти туберкульозу

 Щороку на активний туберкульоз, хронічну, широко поширену інфекцію, що має важкий перебіг, збудником якої є мікобактерія туберкульозу (паличка Коха), захворює близько восьми мільйонів людей, близько трьох мільйонів хворих гине, серед яких 95% випадків смерті від туберкульозу реєструють у країнах з низьким та середнім рівнем доходів, до яких належить і Україна. Відомо, що мікобактерією туберкульозу інфіковано близько 2/3 населення планети.

Епідемія туберкульозу продовжується, попри наявність ефективних вакцин для немовлят, яких вакцинують у віці трьох-семи днів, – вакциною БЦЖ (BCG – Bacillus Calmette Guerin, дослівно – бацила Кальметта Герена – творця протитуберкульозної вакцини).

Це пояснюється тим, що імунізація БЦЖ ефективна лише частково: вона забезпечує захист 85% щеплених дітей від тяжких форм дитячого позалегеневого туберкульозу, наприклад, туберкульозного менінгіту, але не є цілком надійною проти дорослого легеневого туберкульозу.

Імунітет після щеплення встановлюється через вісім тижнів. Для того, щоб не пропустити момент можливого зараження туберкульозом, дитині щорічно проводять пробу Манту. При негативній пробі Манту (тобто відсутності протитуберкульозного імунітету) проводять ревакцинацію (повторна вакцинація) БЦЖ в 7 та/або 14 років.

Але чому, незважаючи на поголовну вакцинацію БЦЖ ще в пологовому будинку, в Україні такий високий рівень захворюваності на туберкульоз?

Навіщо тоді взагалі робити щеплення БЦЖ?

За статистикою ВООЗ кожна третя людина у світі є туб-інфікованою, але лише мала частка з них хворіє на туберкульоз. У групі ризику люди з ослабленим іммунітетом, зокрема немовлята, імунітет яких ще не сформувався.  ВООЗ рекомендує імунізацію новонароджених БЦЖ тих країн, де туберкульоз сильно поширений, в тому числі і у нашій країні, завдяки безперечному захисному ефекту цієї вакцини у немовлят та дітей молодшого віку.

Що ж робити дорослим?

Щоб не стати жертвою мікобактерії, треба пильно дбати про свій імунітет. Найбільшу загрозу туберкульоз становить для ВІЛ-інфікованих людей та хворих на СНІД, хворих на цукровий діабет або захворювання шлунково-кишкового тракту. Також схильні до туберкульозу курці. Це так звана медична група ризику. Тим, хто перебуває у цій групі, варто щорічно проходити диспансеризацію, щоб у разі виявлення хвороби почати діяти вчасно.

Мало хто знає, які масштабні можуть бути наслідки мінімального зниження рівня вакцинації. Так, на прикладі кору, якщо охоплення дітей вакцинацією зменшиться на 5 %, кількість випадків інфікування збільшиться втричі! Основною причиною цього стане втрата колективного імунітету.

Що таке колективний імунітет?

Але чому невакцинована людина є загрозою всій спільноті? Вона ж оточена щепленими людьми, чому перейматись?

Фахівці в галузі охорони здоров’я кажуть, що для ефективного захисту спільноти рівень вакцинації населення повинен бути близько 95 %. Зниження цього показника загрожує суттєвим збільшенням випадків захворювання.

Рівень вакцинації повинен бути високим не тільки на національному рівні, але і в кожному окремому колективі, щоб захистити від раптової хвороби всіх його членів, включно з нещепленими. Високий колективний імунітет знижує ймовірність того, що в певному місці інфікована людина зіткнеться з кимось уразливим, наприклад, 9-річною дитиною, чиї батьки відмовилися від щеплень, або немовлям, яке ще занадто мале для вакцини КПК. Вакциновані люди теж мають шанс захворіти, хоча і у легкій формі.

На жаль, колективний імунітет має значення при передачі захворювання від людини до людини, проте не є дієвим, коли йдеться, наприклад, про правець, адже збудник міститься у ґрунті, і шанс підхопити бактерію на дитячому майданчику, де всі малюки щеплені, такий самий, як і в нещепленому колективі.

Хто винен?

Недовіра до вакцинації посилюється тим, що на щепленні наполягають інституції, які не мають народної довіри: уряд, фармацевтичні компанії. Велику роль у негативному сприйнятті населенням вакцинації зіграли ЗМІ.

Шукати винних у поточному стані вакцинації дітей, звісно, можна нескінченно

Безвідповідальні батьки

Батьки також роблять свій внесок. Перед початком навчального року в соцмережах часто з’являються теми купівлі фальшивих довідок про вакцинацію, оскільки щеплення потрібні для вступу до школи. Купуючи такі довідки, батьки збільшують шанси інфекційного захворювання не тільки своєї дитини, а й усього колективу, у якому дитина перебуває.

Відсутність вакцин

Деякі батьки не мають змоги зробити щеплення своїм дітям за календарним планом, оскільки часом необхідна вакцина відсутня у поліклініці.

МОЗ запевняє, що на сьогодні в Україні у достатній кількості наявні вакцини для профілактики туберкульозу, кашлюка, дифтерії, правця, кору, паротиту, краснухи, гепатиту В, поліомієліту (оральна вакцина), сказу.

Не варто гаяти час, оскільки якщо дитина захворіє, знання того, хто був винуватцем відсутності щеплень, не вилікує її та не позбавить від наслідків хвороби.

Вакцинація дорослих

Коли востаннє ви робили щеплення? Чи знаєте ви, що за календарем щеплень дорослі також повинні отримувати вакцину проти дифтерії та правця?

Згідно з рекомендаціями МОЗ, першу планову ревакцинацію дорослих, які раніше були щеплені, за віком та епідпоказаннями проводять у віці 26 років (вакцина АДП-М) з подальшою плановою ревакцинацією кожні 10 років. Ревакцинацію можна здійснити безкоштовно у місцевій поліклініці.

Рекомендовано провести вакцинацію проти гепатиту В для тих, хто не отримав її у дитинстві, або людям із групи ризику: медпрацівникам, військовослужбовцям, співробітникам МВС тощо.

У календарі профілактичних щеплень не закладені щеплення від грипу. До речі, від «звичайного» грипу (головним чином, від спричинених ним ускладнень) щороку помирає 250–500 тисяч людей. Щорічна вакцинація не є обов’язковою та залишається на власний розсуд. Якщо ви знаєте про свою вразливість до грипу і час від часу страждаєте від нього, щеплення може допомогти перенести хворобу в легкій формі та уникнути ускладнень.

Вакцинація проти вірусу папіломи людини (цей вірус збільшує шанси раку шийки матки) проводиться у більше ніж 70 країнах світу. В Україні це щеплення не є обовязковим, його можна зробити у приватних клініках. Профілактичне щеплення оптимально проводити до початку статевого життя. До речі, це стосується не тільки жінок, а й чоловіків, які теж мають високі шанси натрапити на вірус папіломи на своєму життєвому шляху.

Взагалі, залежно від вашої історії щеплень, способу життя та віку, вам можуть бути рекомендовані вакцини від вітряної віспи, енцефаліту, пневмококової інфекції та багатьох інших екзотичних хвороб.

Щеплення для тих, хто подорожує за кордон

Подорож — це завжди захоплива і часто ризикова подія, оскільки на туриста можуть чекати численні неприємності. Серед них — інфекційна хвороба, особливо така, якої немає на батьківщині й до якої ви не маєте імунітету. Навряд чи хтось хоче захворіти під час своєї подорожі та опинитися безпорадним у чужій країні.

 Тому, якщо ви зібрались у подорож, завітайте на сайт Центру контролю та профілактики захворювань (Centers for disease control and prevention, CDC) та дізнайтесь, які хвороби бувають у регіоні, до якого ви прямуєте. World Health Organization також надає перелік країн, подорожуючи до яких необхідно зробити щеплення від жовтої лихоманки, малярії, холери, японської лихоманки тощо.

Як проводять вакцинацію у світі?

Добровільність щеплень — це європейська практика. У більшості країн Європи щеплення не є обов’язковими, проте рівень вакцинації залишається високим.

Перелік щеплень у Національних календарях щеплень різних країн залежить від епідемічної картини. Наприклад, у Японії обов’язково щеплюють також від японського енцефаліту, а в Індії — від малярії.

У Франції з липня 2007 року скасовано щеплення від туберкульозу, так само як і в США, де не вводять вакцину БЦЖ, оскільки ризик епідемії туберкульозу значно нижчий, ніж у Східній та Центральній Європі. Але натомість у Національну програму імунізації входить щеплення проти вірусу папіломи, яке проводять серед усіх дівчаток віком 11–12 років. За прикладом США послідували і деякі країни Європи.

У країнах Західної Європи на повне вакцинування громадянина протягом життя держава орієнтовно витрачає від 440 до 3400 євро.

До речі, вакцинація є важливою умовою для вступу до багатьох іноземних вишів, і часто лист обов’язкових щеплень у інших країнах є довшим, ніж в Україні.

Жорстку політику стосовно вакцинації проводить Австралія. Якщо батьки відмовляються вакцинувати дитину без медичних показань, держава не надає їхнім дітям фінансової допомоги. Окрім того, невакциновані діти не мають права відвідувати більшість австралійських дитсадків та шкіл.

Ускладнення чи реакція на вакцинацію?

Як правило, усі стратегії лікування мають довгий список вимог, за дотримання яких ефект буде максимальним. Але у будь-якому правилі можливі винятки.

Ускладнення після щеплення — це величезна рідкість. Часто це один випадок на сотні тисяч або на мільйони щеплень, і він може проявлятись як температурою тіла 38 ^оС та вище, тяжкою алергічною реакцією або навіть анафілактичним шоком. Такі процеси неможливо спрогнозувати заздалегідь будь-якими обстеженнями, відповідь на вакцинацію завжди є індивідуальною. На відміну від реакцій на щеплення, ускладнення потребує невідкладної медичної допомоги.

Інші реакції на щеплення (припухле місце ін’єкції, сонливість) трапляються частіше, є менш небезпечними та свідчать про реагування імунної системи на введення вакцини, що в подальшому супроводжується утворенням в організмі захисту проти інфекцій та формуванням стійкого імунітету.

Однак при відмові від щеплення загроза є більш реальною та жаскою: після поліомієліту дитина ризикує здобути інвалідність; інфекційний паротит (свинка) може призвести до безпліддя у чоловіків; смертність від дифтерії і правця дуже висока серед хворих.

Тоді як рівень щеплень в Україні знижується, шанси стати жертвою інфекції зростають.

Як правило, побічні ефекти вакцин в основному пов’язані або з індивідуальними особливостями, або з проблемами зі здоров’ям, яких ваш лікар не помітив. Тому найважливіша умова вашої безпеки — грамотний лікар, а не відмова від щеплень.

Як правильно провести щеплення?

Дотримуючись інструкцій щодо застосування кожної окремої вакцини, можливо зменшити ризик виникнення ускладнень та небажаних реакцій на щеплення.

Для того щоб вакцинація була свідомим кроком, варто займатися самоосвітою. Цікавтеся тим, що говорить наукова спільнота: дізнайтесь, як працює імунна система, як розробляють вакцини. Завітайте на сайт МОЗ: там можна знайти останні новини, календар щеплень та рекомендації щодо проведення вакцинації, дізнатись, які вакцини є зареєстрованими в Україні, а які не визнані державою. На сайті World Health Organization можна знайти зрозумілу інфографіку, статистику та загальну інформацію щодо вакцинації.

Будучи обізнаною, людина зможе самостійно упевнитись, що користь від щеплень незрівнянно перевищує ризик, навіюваний противниками вакцин.

Вірними помічниками імунітету є: здоровий спосіб життя, достатній сон, свіже повітря, рух, загартовування, збалансоване раціональне харчування, і, звичайно, ендорфіни, а це – позитивні емоції, сміх, приємні враження, любов до людей.

Своєчасне введення якісних вакцин, доступність інформації про переваги вакцинації і правила обережності мають величезне значення. В історії людства бували тотальні епідемії. І якби в той час існували вакцини, вони допомогли б зберегти сотні тисяч життів. Саме завдяки правильній вакцинальній тактиці людству вдалося здолати натуральну віспу і поліомієліт.

Підготувала фельдшер із санітарної
освіти Семиліт Л.М.