• Причини поліомієліту
• Характеристика збудника
• Джерело інфекції та шляхи зараження
• Патогенез захворювання
• Основні симптоми поліомієліту
• Діагностика поліомієліту в дітей
• Лікування поліомієліту в дітей
• Профілактика поліомієліту

Остання епідемія поліомієліту в Європі та Північній Америці була зафіксована в середині минулого століття. У 1988 році ВООЗ була прийнята резолюція про завдання ліквідації поліомієліту в світі. В даний час на території країн, де проводиться профілактична вакцинація проти поліомієліту, захворювання зустрічається у вигляді поодиноких, спорадичних випадків. До цих пір ендемічними щодо даного захворювання залишаються Афганістан, Нігерія, Пакистан, Сирія, Індія. При цьому країни Західної Європи, Північної Америки та Росія вважаються територіями, вільними від поліомієліту.

Поліомієліт у дітей – це хвороба вірусного походження, при якому спостерігається ураження нервової системи (в основному сірої речовини спинного мозку) і запальні зміни слизових стінок кишечника, носа і глотки, що призводить до розвитку млявих парезів і паралічів, важких паралітичних ускладнень з настанням інвалідності хворого. Перебіг  поліомієліту може бути як малосимптомним (з короткочасною лихоманкою, катаральними явищами, проносом), так і з вираженими менінгеальними симптомами, вегетативними розладами, розвитком периферичних паралічів, деформацією кінцівок і т.п.

Збудником поліомієліту є пикорнавірус, з сімейства ентеровірусів (найдрібніший їх представник). Розмножується вірус в клітинах, має цитопатогенну дію.  Вірус стійкий в зовнішньому середовищі (може до 100 діб зберігатися у воді і до 6 місяців – у випорожненнях), його не руйнують антибіотики і шлунковий  сік.   Зберігається при висушуванні і при заморожуванні. Загибель поліовірусу настає при нагріванні та кип’ятінні, ультрафіолетовому опроміненні, обробці дезінфікуючими засобами (хлорним вапном, хлораміном, формаліном).

Джерелом інфекції при поліомієліті може виступати як хвора людина, так і безсимптомний вірусоносій, що виділяє вірус з носоглотковим слизом і випорожненнями. Передача захворювання може здійснюватися контактним (через забруднені руки, предмети, посуд, іграшки), повітряно-краплинним (при розмові, кашлі, чханні) та фекально-оральним (з продуктами харчування) шляхами.

Сприйнятливість до вірусу поліомієліту   серед дітей становить 0,2-1%. При цьому абсолютну більшість хворих становлять діти до 4 (60-80%) –7  років,  але заразитися вірусом можуть і дорослі, причому у дорослих перебіг захворювання більш важкий.

Сезонні піки захворюваності припадають на літньо-осінній період.

Вхідними воротами для вірусу поліомієліту в організмі нового господаря служить лімфоепітеліальна тканина носоглотки та кишечника, де відбувається первинне проникнення збудника, а звідти він потрапляє в кров. У більшості випадків первинне розмноження вірусу в крові (вірусемія) триває 5-7 днів і при активації імунної системи закінчується одужанням. Лише у 1-5% інфікованих розвивається вторинна вірусемія з   враженням мотонейронів передніх рогів спинного мозку і стовбура головного мозку. Проникаючи в клітини, вірус поліомієліту викликає порушення синтезу нуклеїнових кислот і білка, приводячи до дистрофічних і деструктивних змін аж до повної загибелі нейрона. Руйнування 1/3-1/4 нервових клітин призводить до розвитку парезів та повних паралічів з подальшою атрофією м’язів і інвалідизацією хворого.

Частота розвитку паралітичної    форми поліомієліту становить 1 з 200 випадків захворювання на поліомієліт.

Симптоми і діагностика:

Симптоми поліомієліту в переважній більшості випадків захворювання починається з виснажливого головного болю, високої температури і діареї. Трохи пізніше з’являються неврологічні зміни. В організмі людини вірус проходить кілька ключових етапів:

• період інкубації (його тривалість становить 2-21 день (в середньому – 8-12 днів);

• препаралітичний період. Триває він до шести днів і супроводжується млявим станом і ослабленням м’язів; У препаралітичній стадії розпізнавання поліомієліту ускладнюється, у зв’язку з чим помилково встановлюєтьсядіагноз грипу, ГВРІ, гострої кишкової інфекції, серозного менінгіту та ін.

• період паралічу: відзначається підвищена щільність м’язів, хворий на поліомієліт перестає ними управляти;

• період відновлення, який триває не менше 12 місяців;

• період деформації кінцівок, званий залишковим періодом.

Кінцевий діагноз поліомієліт лікар ставить після вивчення клінічних проявів захворювання і даних, отриманих при лабораторних дослідженнях. Попередній діагноз ставлять після ознайомлення з основними проявами хвороби, а також виходячи з епідеміологічних даних. Враховується інформація про зроблені щеплення.

Вирішальним аргументом на підтвердження діагнозу є результат вірусологічного дослідження. Виділяють вірус з фекалій, носоглоткового слизу або з церебральної спінальної рідини. Наскільки вражені рухові нейрони виявляє електронейроміографія.

Діти з підозрою на поліомієліт підлягають негайній ізоляції, в приміщенні проводиться дезінфекція, контактуючі особи підлягають спостереженню та позачерговій імунізації ОПВ.

 Наскільки небезпечні наслідки поліомієліту?

Вірус вражає нервові тканини спинного і головного мозку, а наслідок поліомієліту виражається в млявих паралічах (зниженні тонусу м’язів) на нижніх кінцівках, рідше страждають м’язи верхніх кінцівок. В тяжких випадках у хворого паралізує дихальні м’язи.

Початок поліомієліту протікає зазвичай гостро, хворого лікують в стаціонарі. Проводиться тривала терапія, під час якої лікарі намагаються усунути параліч. При поліомієліті важливо не втратити час і почати відновлювальні процедури якомога швидше.

У відновлювальному періоді поліомієліту, який триває до 1 року, відбувається поступова активізація сухожильних рефлексів, відновлюються рухи в окремих м’язових групах. Мозаїчність ураження і нерівномірність відновлення обумовлює розвиток атрофій і м’язових контрактур, відставання ураженої кінцівки у рості, формування остеопорозу та атрофії кісткової тканини.  Протягом перебігу поліомієліту в дитини захворювання може ускладнюватися ателектазами легенів,пневмонією, інтерстиціальним міокардитом, шлунково-кишковими кровотечами, кишковою непрохідністю та ін.

Поліомієліт у дітей не проходить безслідно, навіть через багато років стан нервової системи перехворілої поліомієлітом людини може почати погіршуватися, з’являється:

• задишка
• стомлюваність
• збій дихального ритму у сні
• хронічна м’язова атрофія
• запальний процес в нервових корінцях спини і сухожиллях.

У разі, коли поліомієліт значно позначився на м’язах попереку, поступово викривляється хребетний стовп, розвиваються остеопороз, остеоартрит, нестабільна прогресуюча деформація суглобів, психічні розлади. Під час резидуального періоду відзначаються залишкові явища поліомієліту – стійкі мляві паралічі, контрактури, паралітична клишоногість, вкорочення і деформаціякінцівок, вальгусна деформація стоп, кіфосколіози та ін.

Принцип механізму розвитку післяполіоміелітних ускладнень поки невідомий, є припущення що вони викликані вірусною активацією з подальшим руйнуванням нервових спинномозкових клітин.

Лікування поліомієліту та його профілактика

Способів специфічного лікування цього захворювання не існує. Лікування поліомієліту неспецифічне. Під час терапії лікарі борються з симптомами захворювання. З медикаментів хворому призначаються препарати, спрямовані на припинення запального процесу, знеболюючі препарати, заспокійливі та розслаблюючі, вітамінні комплекси. Якщо поліомієліт ускладнився паралічем дихальних органів, то хворого підключають до апарату штучного дихання. У період відновлення хворому призначають курс масажу, ЛФК. Крім цього, лікар ортопед проводить своє спостереження за пацієнтом.

Початком  відновлення можна вважати, як тільки у хворого на поліомієліт починають відновлюватися зниклі рухові функції. Найбільш швидко хворий відновлюється в перші пів-року, пізніше цей процес сповільнюється.

Профілактика ускладнень поліомієліту спрямована в основному на запобігання розвитку патологічних змін  на кістках і суглобах. Під час періоду виникнення препаралітичної і паралітичної стадій хворий повинен весь час перебувати на суворому ліжковому режимі.

Важкі паралітичні форми можуть призводити до стійкої інвалідизації та смертельного результату.

Щеплення і ревакцинації поліомієліту.

Головною і найдієвішою профілактикою поліомієліту були і залишаються щеплення від цієї страшної хвороби. Завдяки багаторічній цілеспрямованій вакцинопрофілактиці захворювання переважають легкі форми інфекції. Паралітичні форми виникають тільки у невакцинованих осіб.

Крім того, дотримуючись правил особистої гігієни, можна значною мірою убезпечити себе від зараження вірусом, так що елементарне регулярне миття рук є непоганою профілактикою поліомієліту.

Вакцина від поліомієліту так і називається – оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ). Перше щеплення малюку роблять через 3 місяці після народження і проводять її ще три рази з інтервалом в місяць. Зазвичай щеплення від поліомієліту роблять разом із щепленням АКДС. Календар щеплень  здорової дитини після року виглядає так: ревакцинація в 18 місяців, в 20 місяців, в 14 років.

Вакцина проти захворювання – це краплі, які закапують відразу в рот. Зазвичай це дві або чотири краплі, залежно від віку дитини. Якщо немовля виплюне краплі від поліомієліту, їх тут же дають повторно.

Що обов’язково повинні знати батьки? Так як вакцина проти поліомієліту містить живий вірус, то вона має певні протипоказання, це:

• загострення наявних хронічних хвороб;
• ослаблений імунітет;
• розлади нервової системи.

Тому, перш ніж робити дитині щеплення від поліомієліту живою вакциною, обов’язково проконсультуйтеся з педіатром і дитячим невропатологом. Якщо хоча б один з цих лікарів буде проти проведення вакцинації   вашій дитині, то щеплення слід перенести до моменту, поки стан здоров’я дитини не дозволить це зробити.

Вакцина від поліомієліту має свої ускладнення і реакції. Оскільки вірус  вводиться під час щеплення живим, то іноді, як реакція на щеплення, може розвинутися стан, схожий на хворобу поліомієліт:

•  малюк   скаржиться на біль в ніжках, він може почати кульгати, однак стан швидко і безслідно проходить;
• Незначна діарея триває кілька днів і також проходить самостійно і без наслідків;
• Іноді можливі алергічні реакції.

При появі таких ознак необхідно терміново звернутися до лікаря.

Кожен з батьків, який приводить дитину на щеплення, повинен знати, що має право перевірити умови зберігання вакцини. Кожен флакон з вакциною має індикатор, який при порушенні «холодового ланцюга» спрацьовує. Також треба знати, що відкриту вакцину потрібно використати протягом 6 годин з моменту відкриття.

Закарпатська область стала першою, яка зустрілася з двома випадками захворювання в регіоні, викликані вакциноасоційованим циркулюючим вірусом поліомієліту. Завдяки злагодженій роботі всіх ланок медиків області (педіатричної, амбулаторно-поліклінічної, санітарно-епідеміологічної та інфекційної служб) вдалося своєчасно та ефективно відреагувати на випадки захворювання, область отримала 30 000 доз оральної поліовакцини (ОПВ) та 23 200 доз інактивованої вакцини (ІПВ), які вже розподілені між районами області.

Як відомо, додаткова тритурова імунізація проти поліомієліту розпочалася одночасно по всій Україні. Заступник Міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець   з метою переконання громадськості в безпечності вакцин та необхідності щеплень    провакцинував ОПВ-вакциною свого дворічного сина.
Імунітет до вірусного захворювання зберігається протягом п’ятнадцяти років у ста відсотків дітей.
Отже, вакцинація є єдиним ефективним шляхом захистити дітей.

Текст підготувала фельдшер із санітарної освіти
КНП «Перша Черкаська міська лікарня»ЧМР
Семиліт Л.М.