Передмова

Чи стане людина постраждалою в повсякденних умовах життя – значною мірою залежить від неї самої. Дотримання всім відомих правил дорожнього руху та техніки безпеки значно зменшує вірогідність транспортного, побутового та виробничого травматизму. Цей перелік можна продовжувати і далі. Але, на жаль, статистика вперто свідчить про зростання випадків, коли людина терміново потребує медичної допомоги через власну необачність або екстремальні ситуації в яких вона опинилася. За таких обставин людина іноді може сподіватися лише на допомогу випадкових людей або розраховувати лише на себе.

Саме у таких ситуаціях вміння надати першу допомогу (її ще називають долікарською) собі та оточуючим стає вирішальним для збереження здоров’я, а, іноді, і життя. І тоді багато залежить від адекватності, правильності та своєчасності дій.

Цей матеріал містить відомості про основні прийоми надання різних видів першої допомоги при дорожньо-тоанспортних травмах, звернуто увагу на неприпустимість окремих помилкових дій під час її надання.

Матеріал розраховано для використання при проведенні занять з населенням за програмою «ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ДОРОЖНІХ ТРАВМАХ».

При наданні першої допомоги слід керуватися наступними принципами:

1. правильність і доцільність;
2. швидкість;
3. обдуманість, рішучість і спокій.

• Зберігайте спокій. Якою б серйозною не була травма або небезпечна ситуація, паніка тільки ослабить вашу здатність думати і зменшить ефективність ваших дій. Крім того ви втратите час, а в кризовій ситуації час може вирішити на користь життя або смерті.
• Уникайте непотрібного ризику. Це не боягузтво. Ви не зможете нікому допомогти, якщо самі постраждаєте.
• Перш ніж діяти, подумайте ретельно і спокійно, але, по можливості, швидко. Намагайтеся заспокоїти і втішити потерпілих.
• З’ясуйте, чи немає інших уцілілих людей, що зберегли активність і могли б допомогти вам впоратися з ситуацією. Зокрема, запитайте, чи немає серед присутніх медиків або досвідчених людей.
• При оцінюванні наслідків нещасного випадку максимально використовуйте свої органи чуття. Питайте, дивіться, слухайте, нюхайте. Потім подумайте і дійте. Попросіть потерпілого описати свої скарги, сказати вам, що, на його думку, відбулося, і що, згідно його відчуттів, у нього не в порядку.

Способи надання першої допомоги залежать від стану потерпілого.

Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судорожно (як би із схлипуванням), але у нього прощупується пульс, то необхідно негайно робити штучне дихання.

Якщо у потерпілого відсутні свідомість, дихання, пульс, шкірний покрив синюшний, а зіниці розширені, слід негайно приступити до реанімації (тобто оживлення) проведенням штучного дихання і зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Не слід роздягати потерпілого, втрачаючи на це дорогоцінні секунди. Спроби реанімації ефективні в тих випадках, коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 4-6 хвилин, тому першу допомогу слід надавати негайно.

Не можна потерпілого вважати померлим, висновок про смерть роблять тільки медичні фахівці. Приступивши до реанімації, слід обов’язково забезпечити і виклик швидкої медичної допомоги (зателефонувати за телефоном 103 або 112, або доручити зробити це іншій особі).

Штучне дихання

Штучне дихання проводиться двома методами – «рот до рота» і «рот до носа». Перед його проведенням необхідно:

1. Укласти потерпілого на спину.
2. Розстібнути стискаючий одяг.
3. Забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які в положенні на спині в несвідомому стані закриті запалим язиком.
4. Видалити сторонні тіла.

5.Закинути максимально голову назад (корінь язика підіймається і звільняє вхід в гортань, рот відкривається).

Метод «рот до рота»: Рятувальник двома пальцями руки, що розташована на лобі потерпілого, затискає йому ніс. Потім робить глибокий вдих, щільно притискається до рота потерпілого і робить видих. Стежить за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підійматися.

Якщо у потерпілого добре визначається пульс, то інтервал між вдихами повинен складати 5 секунд, тобто 12 разів на хвилину.

Слід стежити за тим, щоб повітря, яке вдувається, потрапляло в легені, а не в шлунок.
Метод «рот до носа»: Рятувальник однією рукою фіксує голову потерпілого, іншою обхвачує його підборіддя, висуває нижню щелепу трохи вперед і щільно стуляє з верхньою. Губи затискає великим пальцем. Потім набирає повітря і щільно обхвачує губами основу носа так, щоб не затиснути носові отвори і енергійно вдуває повітря. Звільнивши ніс, стежить за пасивним видихом.

Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання.

Зовнішній масаж серця

Якщо після штучних вдихів, пульс потерпілого на сонній артерії не з’явився, негайно починайте зовнішній масаж серця.

Масаж серця – механічний вплив на серце після його зупинки з метою відновлення його діяльності. Серце у людини розташоване в грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина – це рухомі плоскі кістки. В положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жорсткою нерухомою основою. Якщо натискати на грудину, то серце стискатиметься між грудиною та хребтом і кров з його порожнин надходитиме у судини. Це називається зовнішнім масажем серця.

Знайдіть правильне положення для рук:

• нащупайте пальцями заглиблення на нижньому краї грудини і тримайте два пальці у цьому місці;
• покладіть зап’ястя долоні однієї руки на грудину вище за те місце, де розташовані пальці;
• зніміть пальці з заглиблення і покладіть долоню другої руки поверх першої;
• пальці обох рук відігніть вгору, не торкайтеся ними грудної клітки.

 Масажні поштовхи виконують швидкими натисканнями схрещеними долонями. При виконанні масажних поштовхів рятувальник повинен випрямити руки в ліктях. Прогинання грудини повинне складати 4 см., а темп – 100 поштовхів на хвилину. Необхідно постійно контролювати пульс.

Якщо реанімацію виконує одна людина, то після двох вдихів він робить 30 масажних поштовхів. При участі в реанімації двох осіб це співвідношення складає 2:30.

Не можна робити штучний вдих одночасно з масажним поштовхом.

При проведенні реанімації однією людиною йому слід через кожні 2 хвилини переривати масаж серця і визначати пульс на сонній артерії. Якщо реанімацію виконують 2 людини, то пульс на сонній артерії і стан зіниць перевіряє той, хто робить штучне дихання. Другий по команді першого виконує масажні поштовхи. При появі пульсу слід негайно припинити масаж серця, але продовжувати проведення штучного дихання. Реанімацію проводять до відновлення стійкого самостійного дихання. При проведенні реанімації двома рятувальниками доцільно мінятися місцями через кожні 5-10 хвилин.

Ознаки відновлення кровообігу:

• пульс добре прощупується;
• зіниці звужуються;
• шкірні покриви рожевіють;
• відновлюється самостійне дихання.

Перша допомога при кровотечах

Кровотеча може бути зовнішньою (кров виливається назовні) або внутрішньою (кров виливається у внутрішні порожнини черепа, грудей, живота). Залежно від виду пошкоджених судин розрізняють наступні кровотечі:

• артеріальна;
• венозна;
• капілярна.

Артеріальна кровотеча виникає при глибоких рубаних, різаних і колених ранах. Кров яскраво-червона, виливається пульсуючим струменем (в такт зі скороченням серцевого м’яза). При пораненні крупних артерій (сонної, підключичної, плечової, стегнової, надколінної) виникає сильна кровотеча, від якої потерпілий може загинути протягом кількох хвилин, якщо її вчасно не зупинити.

Для тимчасової зупинки кровотечі артерію вище місця поранення затискають пальцем і накладають джгут (гумові, пневматичні або еластичні джгути, стрічкові, також підручні засоби – гумову трубку, підтяжки, пояс, ремінь тощо). Тимчасово можна зупинити кровотечу згинанням кінцівки в колінному та кульшовому суглобах. Цей метод застосовують до накладання джгута або в період транспортування постраждалого.

Мал.Тимчасова зупинка згинанням в суглобах при артеріальній кровотечі з:

• а) підключичних артерій;
• б) передпліччя; в) стегна;
• г) гомілки

 

Гумовий джгут для зупинки кровотечі

 

Правила накладування джгута:

• Перед накладуванням джгута кінцівку піднімають на 2-3 хвилини для знекровлення.
• Джгут накладають тільки на обгорнуту бинтом чи тканиною руку або ногу або поверх закоченого рукава одягу чи штанини для зменшення болю і уникнення можливого затискання шкіри.
• Джгут накладають лише на одну кістку, вище від рани, але якнайближче до неї, щоб при необхідності його можна було перенести вище.
• Джгут розтягнути (початковий відрізок залишається вільним), зробити 2-3 обороти впритул один до одного, останній хід роблять поверх

попередніх, кінці зв’язати. Кожен наступний виток джгута повинен бути слабшим за попередній. Не слід надмірно затягувати джгут, оскільки можна пошкодити м’язи, перетиснути нерви і викликати параліч кінцівки.

• Джгут затягують до моменту зникнення пульсу та зупинки кровотечі. Кінцівка синіє; після накладування джгута верхню кінцівку фіксують до тулуба, а нижню – до другої кінцівки з метою профілактики больового шоку і сповзання джгута.
• Час накладання джгута вказують у записці або пишуть на тілі або одязі фломастером або авторучкою (найкраще – на лобі потерпілого, тоді запис не загубиться).
• Час перебування джгута на кінцівці влітку не більше 2 годин, а взимку – 1 година. При більш тривалому часі утримання джгута є небезпека змертвіння тканин знекровленої кінцівки. Через годину слід притиснути судину пальцем вище за місце кровотечі, зняти джгут на 10-15 хвилин, потім знову накласти його трохи вище або нижче за попереднє місце.
• Потерпілого якнайшвидше доставити до лікувальної установи.

Артеріальна кровотеча притисканням пальцем зупиняється таким чином:

• притисканням скроневої артерії перед козелком вуха (точка 1) при пораненнях лоба та скронь;
• притисканням потиличної артерії (точка 2) при пораненні потилиці;
• якщо рана на підборідді або щоці — притисканням зовнішньої щелепної артерії (точка 3) до нижньої щелепи;
• притисканням сонних артерій до шийних хребців (точки 4 та 5) при пораненнях голови або шиї;
• притисканням підключичної артерії до кістки при пораненні плеча (біля плечового суглобу) і підпахової впадини (точка 6) ;
• яремній ямці (точка 5);
• передпліччя – притисканням підпахової (точка 7) або плечової артерії (точка 8) по середині плеча з внутрішнього боку;
• кисті та пальців руки – притисканням променевої та ліктевої артерії в нижній третині передпліччя біля кисті (точки 9 і 10);
• стегна – притисканням стегнової артерії у паху (точка 11);
• гомілки – притисканням стегнової артерії в середині стегна (точка 11) або підколінної артерії;
• ступні та пальців ноги – притисканням тильної артерії ступні (точка 13) або задньої великогомілкової (точка 12).

Забороняється:

• гаяти час на звільнення постраждалої кінцівки від одягу;
• маскувати джгут під одяг (джгут повинен бути добре помітним!);
• негайно не накласти джгут правильно у разі посиніння кінцівки та з’явлення набряку;
• при переломах кінцівки зупиняти кровотечу на ній максимальним фіксованим згинанням;
• у холодну пору року не вкрити кінцівку, на яку накладено джгут, для запобігання відмороження.

Венозна кровотеча виникає при пораненні вен. Кров витікає поволі, в’ялим але рівномірним струменем, має темно-червоний колір. При несильній кровотечі на рану накладають тиснучу пов’язку.

Початок бинта фіксують на кінцівці лівою рукою, а правою, натягуючи, розмотують бинт зліва направо. Спочатку накладають 2-3 кругові фіксуючі тури один на другий. Потім тури бинта ведуть в косому (спіральному) напрямі, на 1/2 або на 2/3 прикриваючи попередній хід.

Пов’язка на лікоть

Пов’язка на колінний суглоб

Пов’язка на зовнішню частину кисті

Спіральна пов’язка на палець

Пов’язка на область кульшового суглобу та на верхню частину стегна

Схема надання першої допомоги:

• обережно зняти бруд зі шкіри навколо рани, в напрямку від рани;
• обчищену ділянку шкіри обробити йодом;
• накрити рану стерильною або будь-якою чистою серветкою повністю прикривши краї рани;
• поверх серветки накласти валик з вати (тканини) і щільно прибинтувати (витки бинта повинні йти від низу доверху – від пальців до тулуба);
• накласти тиснучу пов’язку з бинта або чистої пропрасованої несинтетичної тканини;
• кінцівці надати підвищеного положення, що додатково сприятиме зменшенню набряку, зупинці венозної кровотечі;
• дати знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);
• викликати лікаря або терміново доставити постраждалого до лікарні;
•  при пораненні шийних вен, зокрема підключичних, може виникнути повітряна емболія – важке смертельне ускладнення, зумовлене засмоктуванням повітря у венозне русло тому необхідно притиснути підключичну вену до ключиці.

Забороняється:

• накладати джгут при венозній кровотечі;
• промивати рану водою;
• лити у рану спиртові або будь-які інші розчини;
• обробляти йодом саму рану;
• прикладати вату безпосередньо до рани;
• не звернутися до лікаря, якщо:

– рана розміром більше 1,0-1,5 см;

– велика кровотеча з рани;
– у потерпілого немає щеплення проти правця;
– рана розташована на пальцях кисті або стопи;
– рана сильно болить;
– виникло почервоніння і набряк шкіри навколо рани, підвищилася температура тіла;
– при будь-яких укушених або забруднених землею ранах.

Капілярна кровотеча буває при пошкодженні найдрібніших кровоносних судин (капілярів) при зчісуванні шкіри і поверхневих ранах. Кров сочиться зі всієї поверхні рани, витікає поволі, по краплях. Кровотеча може зупинитись сама завдяки згортанню крові.

Перша допомога:

• змастити шкіру навкруги рани 5% розчином йоду або 1% розчином діамантового зеленого;
• накласти стерильну пов’язку. На таку рану накладають тугу стерильну ватно-марлеву пов’язку і бинт. Виток бинта повинен іти знизу вгору від пальців до плечей.

Внутрішня кровотеча

Внутрішня кровотеча (в черевну порожнину, порожнину грудей, черепа) дуже небезпечна для життя, кров виливається у внутрішні порожнини і зупинити її практично неможливо. Розпізнається тільки за зовнішнім виглядом потерпілого (людина стає блідою, виступає холодний піт, пульс частішає і слабне, дихання часте поверхневе, артеріальний тиск низький), потерпілий скаржиться на слабкість, запаморочення.

Схема надання першої допомоги:

• покласти потерпілого на горизонтальну поверхню;
• вкрити теплою ковдрою;
• терміново викликати швидку медичну допомогу;
• до ймовірного місця кровотечі (живота, грудей, голови) прикладають холодний компрес (мішечок з льодом чи снігом, грілку або пляшку з холодною водою).
• при можливості терміново транспортувати хворого на ношах до найближчого лікувального закладу, де може бути надана хірургічна допомога.

 Забороняється:

• давати хворому знеболювальні лікарські засоби;
• давати їжу чи напої;
• прикладати зігрівальні засоби до ймовірного джерела кровотечі;
• дозволяти потерпілому своїми ногами рухатися до лікарні чи відділення.

Перша допомога при травмах грудної клітки

Ушкодження грудної клітки частіше виникають при падінні, ударі, автомобільних та залізничних катастрофах. Травми грудної клітки можуть бути відкритими (рани) та закритими (здавлювання). Відмічається біль у місці ураження, порушення дихання та кровообігу. Постраждалого непокоїть загальна слабкість, біль у грудях, кровохаркання. При закритому ураженні грудної клітки можуть спостерігатися переломи ребер, що супроводжуються різким болем у місці перелому, який посилюється при натисканні на ребра, глибокому вдиху, рухах у грудному відділі.

Відкриті ураження грудної клітки бувають непроникними та проникними. При непроникному пораненні з’являється біль на місці поранення, різкого порушення дихання не спостерігається. Ці поранення відносять до категорії легких.

Проникні поранення грудної клітки (вогнепальні поранення, дорожньо-транспортні аварії) несуть велику небезпеку для здоров’я та життя постраждалого у зв’язку із можливим ушкодженням плеври, серця, легенів, кровоносних судин. Достовірною ознакою проникного поранення грудної клітки є розвиток пневмотораксу (наявність повітря у плевральній порожнині), кровохаркання (в результаті ушкодження крупних кровоносних судин). Постраждалий скаржиться на інтенсивний біль у місці травми, утруднене дихання, шкірні покрови бліді, покриті холодним потом, дихання поверхневе, пульс частий. Є небезпека розвитку шоку.

  

Схема надання першої допомоги:

• надайте потерпілому положення “напівсидячи”;
• припиніть доступ повітря у рану. Для цього слід накласти герметичну пов’язку на рану використовуючи внутрішню стерильну сторону індивідуального перев’язувального пакету (у разі його відсутності – можна використати поліетиленовий пакет, лейкопластир або накласти багатошарову полотняну пов’язку) таким чином, щоб краї герметичної пов’язки виходили за межі рани не менш ніж 5 см;
• викличте швидку допомогу;
• до прибуття лікарської бригади до місця поранення прикладіть міхур з льодом, холод;
• транспортувати постраждалого лише у положенні “напівсидячи”.

Забороняється:

• не викликати швидку допомогу;
• самостійно виймати з рани сторонні предмети (цим займеться лікар-травматолог);
• залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);
• транспортувати постраждалого у лежачому положенні.

Перша допомога при травмах черевної порожнини

 Виникають при прямому ударі в живіт, падінні, здавлюванні тіла, пораненні гострими предметами тощо. Вони можуть супроводжуватись ушкодженням черевної стінки, кишок, підшлункової залози, селезінки, жовчного міхура, печінки та шлунку, нирок, сечового міхура. Закриті ушкодження супроводжуються ушкодженням м’язів живота, крововиливами під шкіру, особливо при супутніх травмах кісток тазу.

Навіть закриті травми черевної порожнини можуть призвести до внутрішньої кровотечі. Постраждалий скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, біль у животі. Спостерігається блідість шкіряних покривів та слизових оболонок.

Схема надання першої допомоги:

  при закритому ушкодженні:

• викликати швидку допомогу;
• розстібнути поясний ремінь;
• покласти постраждалого на спину, не давати рухатись;
• туго забинтувати живіт еластичним бинтом, в разі відсутності бинта можна скористатися складеним вподовж простирадлом;
• покласти холод на живіт.

  при відкритому ушкодженні:

• викликати швидку допомогу;
• розстібнути поясний ремінь;
• покласти постраждалого на спину, не давати рухатись, сідати;

• навколо випалих органів покласти валики із марлевих бинтів (для захисту випалих органів);
• Поверх валиків накрити рану (повністю прикривши краї), стерильною (у разі відсутності – чистою) серветкою. Не притискуючи випалі органи, прибинтувати пов’язку до живота або закріпити її лейкопластиром;

на пов’язку покласти холод;

• Захистити постраждалого від переохолодження. Закутати теплими ковдрами, ододягом.

Забороняється:

• вправляти внутрішні органи, що випали;
• давати постраждалому їжу або напої;
• самостійно виймати сторонні предмети, що потрапили у черевну порожнину;
• самостійно промивати рану будь-якими розчинами;
• дозволяти постраждалому рухатись.

Перша допомога при травмі голови

Травми голови можуть супроводжуватись струсом мозку, переломом кісток черепа. При струсі мозку може бути короткочасна втрата свідомості, порушення дихання і серцевої діяльності. Перелом кісток черепа супроводжується втратою свідомості, кровотечею із вушних раковин, носа, рота. Пізніше можуть з’явитися синьці навколо очей (симптом «окулярів»).

Схема надання першої допомоги:

• очистіть область навколо рани обробіть йодом;
• накладіть стерильну пов’язку (див. малюнки);
• покладіть постраждалого на спину;
• підкладіть під голову валик з одягу, згорнутий у вигляді кільця, такі ж самі валики покладіть з обох боків голови для забезпечення її нерухомості;
• якщо потерпілий непритомний, поверніть голову на лівий бік;
• очистіть рот постраждалого від сторонніх тіл, слизу, блювотних мас;
• покладіть на голову холод (міхур з льодом, рушник, змочений у холодній воді);
• викличте швидку допомогу;
• при відсутності пульсу на сонній артерії приступіть до непрямого масажу серця та штучного дихання.

Забороняється:

• не викликати швидку допомогу;
• виймати частки кісток або сторонні предмети з рани;
• залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);
• залишити постраждалого у стані коми лежати на спині;
• намагатися транспортувати постраждалого самостійно.

Основні види пов’язок на область голови

1- чепець; 2 – шапочка; 3 – на одне око; 4 – на два ока; 5 – на вухо (неаполітанська пов’язка);

6 – восьмиподібна пов’язка на потиличну область і шию; 7 – на підборіддя та нижню щелепу (вуздечка); 8 – пов’язка сітчастим бинтом; шапочка Гіппократа (двома бинтами): 9 – початок накладання; 10 – загальний вигляд; 11 – на ніс; 12 – на підборіддя; 13 – на тім’яну область; 14 – на потилицю; 15 – контурна пов’язка на щоку.

Перша допомога при переломах кісток

Переломом називається порушення цілості кістки. В області перелому потерпілий відчуває різкий біль, що посилюється при спробі змінити положення. Розрізняють переломи ізольовані (однієї кістки), множинні (двох і більш), поєднані (однієї і декілька кісток з одночасним пошкодженням внутрішніх органів).

Переломи бувають закриті і відкриті.

При переломах потерпілому необхідно забезпечити іммобілізацію (нерухомість) пошкодженої ділянки тіла. Це зменшує біль і запобігає подальшому зсуву кісткових уламків та повторному пораненню ними кровоносних судин і м’яких тканин.

При іммобілізації використовують стандартні шини або будь-які підручні засоби (вузькі дошки, палиці і т.д.) За відсутністю інших засобів знерухомити верхню кінцівку можна фіксацією її до тулуба, а нижню – до здорової ноги.

Фіксують не менше двох суглобів з обох боків від перелому. При переломі плечової і стегнової кісток – не менше трьох. Суглоби і кісткові виступи в усіх випадках обкладають ватяно-марлевими прокладками і закріплюють бинтом. Потім накладають шини.

Закриті переломи – це переломи, при яких рана в зоні перелому відсутня. Характерними ознаками такого перелому є порушення прямолінійності кінцівки та поява “сходинки” в місці перелому. Відмічається ненормальна рухомість, біль, хруст уламків, припухлість. При закритому переломі не слід знімати з потерпілого одяг, шину накладають поверх нього. До місця перелому необхідно прикласти холод для зменшення болю. Для знеболювання дають 1-2 таблетки анальгіну.

При переломі ключиці, лопатки нерухомість кінцівки забезпечують накладанням пов’язки “косинка” або пов’язки “Дезо”.

Після накладення шини кінцівку з ізольованим переломом фіксують косинкою, смужкою тканини, бинтом.

Схема надання першої допомоги при закритому переломі:

• знерухомити місце перелому;
• накласти шину;
• дати постраждалому знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);
• на місце перелому прикласти холод для зменшення болю;
• викликати швидку допомогу або доставити постраждалого до лікувального закладу.

Забороняється:

• дозволяти постраждалому рухати ушкодженою кінцівкою;
• знімати одяг із зламаної кінцівки;
• прикладати тепло до місця перелому;
• транспортувати потерпілого не наклавши шину.

Відкритий перелом супроводжується порушенням шкірного покрову і появою рани. Вони бувають небезпечними для життя людини через можливість розвитку шоку, крововтрати, інфікування. Ознаками відкритого перелому є: наявність рани з кровотечею, наявність кісткових уламків в рані, деформація та набряк кінцівок.

Схема надання допомоги при відкритому переломі:

• забезпечте нерухомість зламаної кінцівки;
• розріжте одяг на місці рани таким чином, щоб можна було накласти пов’язку;
• зупиніть кровотечу, якщо кровотеча артеріальна – накладіть джгут, обробіть краї рани і накладіть стерильну пов’язку;
• накладіть шину.

 Забороняється :

• не зупинити кровотечу;
• накладати шину на оголену кінцівку або безпосередньо на рану;
• дозволяти постраждалому рухати пошкодженою кінцівкою;
• торкатися рани, вправляти або видаляти уламки кісток та сторонні тіла.

Травми хребта

Травми хребта належать до числа важких ушкоджень організму, що обумовлено складністю його будови, великою протяжністю, високою функціональною значимістю як його самого, так і пов’язаних з ним структур. Прогноз багато в чому залежить від правильного надання першої допомоги потерпілому.

Ознаки і характерні риси гострої травми хребта:

• Дуже небезпечні ушкодження шийного відділу, на який припадає до 20% всіх травм хребта. Своєрідним видом, характерним тільки для шийного відділу хребта, є «хлистова» травма, коли при раптовому гальмуванні рухомого транспорту поштовх передається людині, що сидить у кабіні. У цьому випадку характерна поява гострого болю в шийному відділі, обмеження рухливості голови.
• При більшості пошкоджень будь-якого відділу хребта характерний гострий біль та/або неможливість здійснювати рухи в хребті.
• При переломах хребта може бути пошкоджений спинний мозок, що викликає паралічі кінцівок і органів тазу.
• Ознакою важких переломів кісток тазу, ушкодження кульшового суглобу, стегнових кісток, ушкодження попереково-куприкового відділу хребта є поза постраждалого “жаба”, коли постраждалий не може змінити положення ніг (симптом прилиплої п’яти). Стопи його розгорнуті назовні, коліна трохи підняті, розведені назовні.

Схема надання першої допомоги при ушкодженні хребта:

У будь-якій ситуації необхідно якомога швидше викликати швидку допомогу!

• перевірте наявність ознак життя;
• зупинить зовнішню кровотечу у разі її наявності;
• Якщо необхідно потерпілого пересунути або оглянути, то його обов’язково потрібно обережно (вдвох або втрьох) укласти на спину на тверду рівну поверхню (асфальт або землю, можна використати щит, дверне полотно). іммобілізувавши голову постраждалого руками з двох боків у тому положенні, в якому ви його знайшли та утримуючи його тіло у горизонтальному положенні;
• під шию покладіть щільний валик з одягу;
• якщо потерпілий перебуває у позі “жаба”, під коліна покладіть валик з одягу, ковдр, подушки (у такому положенні постраждалий повинен перебувати до приїзду лікаря);
• слідкуйте за наявністю свідомості та дихання;
• підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого (вкрийте теплим одягом, ковдрою тощо при пониженій температурі повітря);

 

Забороняється:

• використовувати шини, якщо потерпілий лежить у позі “жаби”;
• робити штучне дихання із розгинанням голови у разі травми шийного відділу хребта;
• транспортувати постраждалого на спині на м’яких ношах (на руках або на ковдрі). Це може погіршити його стан. Взагалі, транспортування постраждалого має виконувати бригада швидкої допомоги.

Перша допомога при травматичній ампутації

Травматична ампутація відбувається в результаті механічної дії, виникає найчастіше внаслідок так званої «рейкової» травми, переїзду колесом поїзда або трамвая, а також затягування кінцівки рухомими частинами механізмів або падіння на неї великого вантажу.Травматична ампутація кінцівок буває повною і неповною. При повній ампутації відокремлений сегмент не має зв’язку з кінцівкою. При неповній ампутації відбуваються пошкодження судин, нервів, кісток, сухожиль з частковим збереженням м’яких тканин і шкірного покриву.

Сьогодні медицина зробила крок далеко вперед, і хірурги успішно пришивають відокремлені частини тіла. Реплантують не тільки пальці рук або вуха, але і великі ділянки шкіри.

Травматична ампутація часто супроводжується шоком. При пошкодженні великих кровоносних судин виникає небезпека великої крововтрати. Тому при наданні першої допомоги необхідно швидко зупинити кровотечу. Людина, яка надає першу допомогу, повинна: перше – подбати про потерпілого; друге – швидко і правильно підготувати ампутат до транспортування.

Схема надання першої допомоги:

• зупиніть кровотечу, накладіть стерильну пов’язку;
• пошкоджену кінцівку, якщо це можливо, тримати в піднесеному положенні;
• укладіть потерпілого;
• дайте йому знеболювальний засіб, напоїть міцним чаєм;
• після зупинки кровотечі вживіть заходів щодо усунення шоку;
• необхідно постійно контролювати у потерпілого життєво важливі функції, стежити за тим, щоб він не втратив свідомість;
• навіть якщо кукса сильно кровоточить, затискати кровоносні судини не можна. Це можуть зробити тільки кваліфіковані спеціалісти. Людина, яка надає першу допомогу, повинна сильно натиснути долонею на кровоточиве місце;
• після припинення кровотечі потрібно накласти стерильну тиснучу пов’язку;
• проведіть заходи з пошуку та збереження ампутованого сегменту;
• терміново доставте постраждалого до лікувального закладу;
• транспортувати пакет з ампутованою кінцівкою потрібно в підвішеному стані, до нього прикріпити записку із зазначенням часу травми;
• при неповній ампутації провести ретельну іммобілізацію всієї кінцівки і охолодження відірваної частини.

Забороняється:

• втрачати час на пошук ампутованого сегменту, не зупинивши кровотечу у потерпілого;
• не провести протишокових заходів;
• охолоджувати ампутований сегмент нижче 00С, класти ампутовану кінцівку в холодильник, лід або сніг;
• обробляти ампутований сегмент будь-якими розчинами або водою.;
• транспортувати ампутований сегмент у непідвішеному стані.

Збереження ампутованого сегменту:

• сегмент спочатку загорнути в суху стерильну серветку (чисту хустку), не очищати і не промивати;
• помістити ампутований сегмент в поліетиленовий пакет, перекрити доступ повітря, щільно його закривши;
• перший пакет помістити в другий, перекрити доступ повітря;
• обидва пакети помістити в третій, більший за розміром, який заповнити водою з льодом;
• кінці подвійного пакету з фрагментами тіла випустити назовні через вхідний отвір пакету з льодом, і створену укладку зав’язати;
• не допускати потрапляння води в пакет з фрагментами тіла;
• ампутований сегмент повинен перебувати при достатньо низькій температурі, але не повинен безпосередньо стикатися з холодним матеріалом, оскільки може виникнути пошкодження (відмороження) тканин.

Якщо людина, яка надає першу допомогу, знає, що швидка допомога приїде дуже швидко, то готувати ампутат до транспортування не треба, так як у лікарів є спеціальні пакети, призначені для зберігання реплантантів.

Перша допомога при тривалому здавлюванні

При аваріях на транспорті, обрушенні будівель та, навіть, у звичайному поході до лісу можуть виникнути ситуації, коли людина виявиться затиснута між уламками важких предметів. Запідозрити синдром здавлювання слід у таких випадках: коли кінцівка здавлена більше 15 хвилин, при появі набряку та зникненню рельєфу м’язів, якщо не прощупується пульс на кінцівках. Затиснута кінцівка набрякає так сильно, що стає схожою на дерев’яну і за твердістю, і за звуком, який виникає при легкому постукуванні по ній. Ознаками синдрому здавлювання є також і поява рожевої або червоної сечі, різке погіршення стану потерпілого після звільнення від предметів, що здавлюють.

Схема надання першої допомоги:           

• обкласти кінцівки, що придавлені, пакетами з льодом, снігом або пляшками з холодною водою;
• дати знеболювальне (2-3 таблетки анальгіну);
• викликати швидку допомогу;
• накласти джгути на здавлені кінцівки до їх вивільнення;
• відразу ж після вивільнення кінцівок туго забинтувати їх;
• запропонувати постраждалому багато теплого пиття;
• накласти шини (з будь-якого підручного матеріалу);
• повторно прикласти холод до пошкоджених кінцівок;
• до прибуття медиків продовжувати давати багато теплого пиття постраждалому.

 

Забороняється:

• вивільняти кінцівку, що здавлена, без попереднього накладання джгутів та прийому постраждалим великої кількості рідини;
• зігрівати здавлені кінцівки.

Перша допомога при травматичному шоці

Шок – важкий стан, що призводить до порушень життєво важливих функцій організму і нерідко закінчується смертю. Шок розвивається внаслідок сильного болю, великої втрати крові, ушкодження органів. Такий хворий потребує негайної допомоги, оскільки пізніше навіть дуже кваліфікований фахівець не в силах буде допомогти потерпілому.

Шок небезпечний тим, що на нього іноді не звертають достатньої уваги, навіть у стадії, явно загрозливій для життя хворого.

Симптоми шоку не так очевидні, ніж зовнішні ушкодження. Протягом деякого часу хворий неспокійний, але його загальний стан зазнає ще мало змін. Потім він блідне і покривається холодним липким потом.

У початковій стадії шоку в потерпілого можуть спостерігатись рухові і мовні порушення. Шкіра холодна, бліда. Пульс зазвичай частий — більше 90 ударів за хвилину. Потім на шкірі з’являються «мармурові» плями, підшкірні вени не прощупуються, пульс частішає до 120 – 140 ударів за хвилину. Наростає задишка – поранений дихає часто, але поверхнево. Помічається спрага.

Якщо в цей момент пораненому не надати допомоги, його стан погіршується. Людина стає байдужою до навколишнього оточення, на питання відповідає повільно чи не відповідає взагалі, його рухи мляві і повільні. Шкіра набуває землистого відтінку, покривається холодним липким потом.

При наданні допомоги завжди необхідно пам’ятати, що всім потерпілим у серйозній катастрофі загрожує розвиток шоку, особливо тим, хто втратив багато крові.

Схема надання першої допомоги:

• негайно викликайте медичну допомогу;
• перевірте, чи немає в постраждалого медальйона чи браслета з медичною інформацією;
• переконайтеся, що потерпілий нормально дихає: якщо дихання порушено, необхідно зробити штучну вентиляцію легень (штучне дихання);
• негайно зупиніть кровотечу, перев’язавши основні рани для зменшення крововтрати і болю;
• укладіть постраждалого таким чином, щоб не завдавати зайвого болю;
• підніміть ноги, для посилення припливу крові до мозку і серця;
• підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого (закутати в теплу ковдру, при можливості – теплі грілки);
• транспортуйте постраждалого іммобілізувавши його тіло;
• постійно спостерігайте за станом дихання та серцевої діяльності постраждалого.

Забороняється:

• давати постраждалому їжу (може виникнути необхідність операції і шлунок повинен бути порожнім);
• давати пораненому алкогольні напої;
• якщо причина шоку невідома – давати пити (можна змочувати губи водою).

Перша допомога потерпілому, яка надається немедичними працівниками, не повинна заміняти допомогу з боку медичного персоналу і має надаватися лише до прибуття лікаря; ця допомога має обмежуватися лише певними видами (заходи щодо оживлення, тимчасова зупинка кровотечі, перев’язування рани, охолодження опіку або термоізоляція відмороження, правильне зігрівання при переохолодженні, іммобілізація перелому, перенесення та перевезення потерпілого).

При деяких ушкодженнях необхідно зняти з потерпілого одяг, наприклад, при термічних опіках, пораненнях. Краще це зробити в приміщенні. Спочатку знімають одяг (пальто, піджак, брюки, кофту) із здорової сторони тіла. Якщо важко зняти одяг, його розпорюють по швах або розрізають. Так діють у випадках тяжкої травми з ушкодженням кісток, коли необхідно швидко зупинити кровотечу та іммобілізувати кінцівку. Під час кровотечі одяг достатньо розрізати вище рани. При переломі хребта, коли не можна ворушити потерпілого, одяг не знімають.

Необхідно передбачити захист потерпілого від переохолодження, особливо якщо є значна втрата крові, тяжкий загальний стан або під час транспортування потерпілого на великі відстані. Здійснити це не важко, для цього використовують простирадла, які настеляють на ноші таким чином, щоб вільним краєм накрити потерпілого. В мокру погоду треба користуватись брезентом, палаткою або іншими матеріалами, що не пропускають воду.

Потерпілий завжди потребує морально-психологічної підтримки оточуючих. Увага, щирість, турбота – це фактори, що допоможуть подолати наслідки травми, нещастя. Неприпустимі грубість, роздратування, докори в необережності, недотриманні правил безпеки праці тощо. Правильний психологічний вплив і поведінка тих, хто оточує потерпілого, хто надає йому підтримку, вже є долікарською допомогою.

 Підготувала фельдшер із санітарної освіти
КНП «Перша Черкаська міська лікарня»
Черкаської міської ради  Семиліт Л.М.