БАЗОВІ НАВИЧКИ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ ТА ІНШИХ

ВСТУП

 Довідник «Базові навички турботи про себе та інших» буде корисним для людей, які зазнають впливу стресу, себто для всіх нас.

Особливо він потрібен, якщо ви спеціаліст служби швидкого реагування (поліція, пожежна, транспортна служба евакуації людей), медичний або соціальний працівник, волонтер, керівник, який надає підтримку працівникам та/або волонтерам.

Цей довідник буде вам корисний, якщо ви хочете підтримати рідних та близьких. Ви дізнаєтесь, як застосовувати навичку дбати про себе та як допомогти іншим відчути підтримку.

Довідник «Базові навички турботи про себе та інших» базується на матеріалах ВООЗ та є адаптованим керівництвом «Базові психосоціальні навички. Довідник для осіб, залучених до реагування на COVID-19». Цей довідник є проєктом, здійсненим Консультативною групою Постійного міжвідомчого комітету з питань психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Проєкт був підтриманий установами-членами Консультативної групи Постійного міжвідомчого комітету з питань психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Значний внесок було зроблено потерпілими від COVID-19 та особами, залученими до протидії COVID-19 у різних секторах у таких країнах як Австралія, Бангладеш, Болгарія, Болівія, Канада, Королівство Данія, Демократична Республіка Конго, Єгипет, Ефіопія, Греція, Індія, Ірак, Італія, Ямайка, Кенія, Лаос, Ліберія, Марокко, М’янма, Королівство Нідерланди, Філіппіни, Португалія, Руанда, Південна Африка, Іспанія, ШріЛанка, Швеція, Швейцарія, Сирія, Уганда, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки. Представники зазначених країн взяли участь в опитуванні, метою якого було створення довідника та узгодження його змісту з психосоціальними потребами усіх зацікавлених та залучених осіб.

Висловлюємо подяку всім респондентам, до яких належать працівники правоохоронних органів, медичні працівники, волонтерські служби, менеджери, за участь в опитуванні, що значним чином вплинуло на розробку цього керівництва. Цей документ розроблено працівниками різних служб реагування для учасників з будь-якої країни світу.

Сподіваємося, що довідник допоможе зорієнтувати кожного, як інтегрувати базові навички турботи про себе та інших у власну щоденну діяльність під час надзвичайних стресових подій та як покращити благополуччя людей, з якими ви спілкуєтесь.

Підготовлено в межах ініціативи Першої леді Олени Зеленської щодо створення Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки спільно з ВООЗ та Міністерством охорони здоров’я України.

Аналітична та технічна підтримки — громадська організація «Безбар’єрність».

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Стрес — це нормальна реакція на ненормальну, кризову ситуацію.

Кожна людина може переживати стрес, але його симптоми часто залишаються непоміченими.

• водій автівки, який підробляє таксистом, стає неуважним на дорозі;
• турботлива мати відволікається від розмов
• із рідними через проблеми з дитиною;
• дружина військового має проблеми зі сном;
• медичний працівник відчуває часті болі та напруження в тілі після нічної зміни;
• волонтерка не помічає, як вживає багато кави під час прийому тривожних викликів клієнтів;
• психологиня працює понаднормово, без відпочинку;
• провідник потягу постійно роздратований, йому складно концентруватися на роботі;
• соціальна працівниця постійно відчуває смуток та розпач, коли бачить знедолених дітей;
• пенсіонер з інвалідністю весь час сидить удома та безперервно читає новини; • вчителю старших класів важко приймати рішення, він почувається менш продуктивним.

Таких реакцій на стрес безліч, і вони можуть з’являтися в кожного з нас у певний момент. Як на рівні тіла (біль та втрата чутливості), так і на рівні поведінки (порушення сну, зловживання психоактивними речовинами: нікотин, алкоголь, кофеїн), емоцій (сум, розпач, тривожність, злість, роздратування) та мислення (важко концентруватися, важко приймати рішення).

Усі ці чинники призводять до того, що ми можемо звинувачувати себе та знецінювати попередні здобутки та надбання.

А найголовніше — припиняємо докладати зусиль, аби змінити ситуацію, вважаючи, що краще вже не буде і цьому не зарадити.

Ми начебто втрачаємо звичні радари та опори в стресовій ситуації, виникає враження, що світла в кінці тунелю немає.

А зараз зверніть увагу на свої відчуття та відзначте, що із наведеного характерне для вас у цей момент.

НАЙІМОВІРНІШЕ, ВИ ВПІЗНАЛИ СЕБЕ ХОЧА Б В ОДНОМУ ПЕРСОНАЖІ

Дійсно, більшість із нас зазнає впливу стресогенних факторів, але реакції на них можуть бути різні. І це нормально.

Наша мета — знайти більш дієві способи впоратися зі стресом та допомогти іншим долати складні життєві ситуації.

Якщо стрес постійно не дає вам або тим, кому ви надаєте допомогу, виконувати щоденні справи, слід вчасно звернутися за професійною допомогою до фахівця охорони психічного здоров’я (психіатр, психотерапевт, психолог).

Як водій інколи забуває заправити пальним власну автівку, ми забуваємо стежити за власним станом.

Але наш особистий бак необхідних ресурсів має бути завжди повним.

Адже життя — не спринт, а марафон. Ми маємо орієнтуватися на далекі дистанції та піклуватись, аби сил та ресурсів нам вистачило на весь шлях. Особливо з таким потужним стресогенним чинником, як війна.

* На основі посібника «Базові навички турботи про себе та інших»