Що таке Меланома шкіри?

Меланома (синоніми: меланобластома, меланоцітома, невокарцінома. Лат меланома, меланома malignum від грец μέλας – «чорний») – одна з найбільш небезпечних злоякісних пухлин людини, часто рецидивуюча і метастазуюча лімфогенним і гематогенним шляхом майже в усі органи.

Меланому відносять до особливих форм злоякісних пухлин через вельми виражені відмінності від інших новоутворень шкіри. Вона розвивається з меланоцитів – це пігментні клітини, що розташовані переважно в базальному шарі епідермісу і продукують специфічний поліпептид меланін, який, власне, змінює колір шкіри при засмазі.
Переважно меланома локалізується в шкірі, рідше – сітківці ока, слизових оболонках (порожнина рота, піхва, пряма кишка).
Особливістю перебігу захворювання є слабка відповідь організму або її відсутність на появу меланоми, через що вона найчастіше стрімко прогресує.

Історія

Хоча меланома не є новим захворюванням, відомості про її опис в античні часи вкрай мізерні. Американський лікар Р. Такінгтон (д-р Роджер Теркингтон) виявив ген меланоми людини.

Поширеність захворюваності на меланому

За даними ВООЗ, в 2000р. у всьому світі було діагностовано більше 200 000 випадків захворювання меланомою і сталося 65 000 пов’язаних з меланомою випадків смерті.
У 2005 р. у США зареєстровані 59580 нових випадків меланоми і 7700 смертельних випадків, обумовлених цією пухлиною.
За різними даними, захворюваність на меланому шкіри становить від 1 до 30 і більше на 100 000 населення в рік, а частота – 1-4% серед усіх злоякісних утворень шкіри. В останні роки відзначається значне зростання захворюваності на меланому шкіри в різних регіонах світу: показник щорічної захворюваності збільшується в різних країнах на 2,6-11,7%. Більшість дослідників переконана, що захворюваність на меланому подвоюється протягом кожного десятирічного періоду. За дослідженнями фахівців зазначається, що захворюваність на меланому за останні 50 років зросла на 600%.

Смертність від меланоми становить приблизно 0,74% всіх випадків смерті від злоякісних пухлин.

За світовою статистикою, переважна більшість хворих на меланому шкіри має вік 30-50 років. На більшій території Європи частіше хворіють жінки, а в Австрії та США показники захворюваності жінок і чоловіків зрівнюються. Переважна локалізація меланом у жінок – нижні кінцівки (гомілка), у чоловіків – тулуб (частіше спина); у обох статей старшої вікової групи (65 років і старше) меланома локалізується переважно на шкірі обличчя. Однак меланома може виникнути на будь-якій ділянці шкіри (кінцеві фаланги пальців, вульва, пряма кишка та ін.), А приблизно в 2% випадків (за деякими даними, в 20%) не вдається виявити первинний осередок, і клінічна картина обумовлена метастазами.

Фактори ризику і причини виникнення

• Ультрафіолетове випромінювання: природне (сонячне) і з штучних джерел (обладнання для засмаги) – є провідним фактором ризику.
• Фенотип – біла шкіра, світлі (блакитні) очі, світле волосся та рожеві веснянки.
• Наявність в анамнезі сонячних опіків. При цьому навіть ті з них (опіки), які були отримані в дитячому, підлітковому та юнацькому віці можуть зіграти фатальну роль у розвитку пухлини в наступні роки.
• Відмороження, хімічні, температурні або механічні травми невусів, в тому числі самолікування їх і неадекватні косметичні втручання.
• Меланоформний невус в народі називається «родимою плямою». Відноситься до доброякісних новоутворень шкіри.
• Спадковість – меланома в сімейному анамнезі.

Що відбувається при Меланомі шкіри?

У переважній більшості випадків (приблизно у 70% хворих) меланома розвивається на місці вроджених або придбаних невусів, і лише у 28-30% – на незміненій шкірі. Пігментні ж невуси і пігментовані знебарвлення шкіри зустрічаються у 90% населення, причому число їх коливається від одиничних до кількох десятків. Отже, практикуючому онкологу, дерматологу, як і лікарям інших спеціальностей, доводиться, дуже часто зустрічатися з різноманітними пігментними ураженнями шкіри, а серед них на частку меланоми доводиться 0,5-3%.

Симптоми Меланоми шкіри:

Клінічні прояви і перебіг меланом шкіри дуже різноманітні. Найбільш важлива тривожна ознака – це будь-яка зміна розміру, форми або кольору родимки або іншого шкірного наросту, такого як родима пляма. Слідкуйте за змінами, які відбуваються протягом кількох тижнів – місяця.

Ознаки, що допоможуть запідозрити меланому

У більшості випадків неможливо визначити тип невуса (родимки). Важливо, однак, вчасно помітити зміни які можуть характеризувати переродження невуса в злоякісне утворення. Такими змінами можуть бути:

1. Поява відчуття наявності невуса, почуття свербіння в області невуса, відчуття печіння, напруження, поколювання;
2. Випадіння волосся з його поверхні;
3. Зміна кольору, зміна пігментації (посилення або зменшення);
4. Поява виразок, тріщин,;
5. Збільшення розміру: швидке зростання невуса, раніше незмінного або який збільшувався повільно;
6. Зміна обрисів родимки, ущільнення невуса, асиметричне збільшення однієї з його ділянок;
7. Зникнення малюнка шкіри в області невуса;
8. Кровотеча з його поверхні;
9. Вузлоутворення, поява папілломатозних наростів;
10. Поява почервоніння у вигляді віночка навколо невуса.

Діагностика меланоми шкіри:

Діагностика меланоми в ранніх стадіях передбачає насамперед уважне дослідження утворення на шкірі, виявленого пацієнтом, родичами або медичними працівниками при профілактичному огляді, і всієї шкіри звичайним оглядом при хорошому освітленні і з використанням лупи.

Пальцевому прощупуванню повинні бути піддані також відповідні зони розташування регіонарних лімфатичних вузлів.

Оскільки зв’язок меланоми з родимками, пігментними невусами досить високий, співробітники Меланомної групи ВООЗ приводять навіть спеціальні таблиці “правил злоякісності”, зокрема таблицю “ABCDE”, що містить перелік найбільш показових оціночних діагностичних ознак:

• А (асиметрія) – асиметрія, одна сторона не схожа на іншу;

• В (межа – нерівномірність) – нерівний край;

• С (колір) – виникають вкраплення ділянок чорного, червоного, коричневого, синього або білого кольору в одній родимці;

• D (діаметр) – більшість меланом мають діаметр більше 6 мм (ранні меланоми можуть мати менше 5 мм в діаметрі);

• Е (висота) – піднесеність пухлини над навколишньою шкірою, зміна розміру.

Крім вказаних ознак велике діагностичне значення мають:

• Поверхня – якщо на поверхні невуса з’являються виразки, вузлики, кровоточивість, то це може бути меланома.

• Зміна шкіри навколо невуса – в області меланоми можуть виникати почервоніння, печіння, свербіж, біль.

Вимоги до діагностики меланом дуже високі, так як точність її багато в чому визначає вибір адекватного методу лікування і, отже, істотно впливає на прогноз.

Для уточнення діагнозу використовують такі методи дослідження:

• Дерматоскопія – найраніша діагностика меланоми. Проводиться як за допомогою простої лупи, так і з допомогою дерматоскопа (епілюмінісцентного мікроскопа),  який робить прозорим роговий шар епідермісу. При цьому можна з високою ймовірністю визначити, чи є невус небезпечним чи ні.

• Комп’ютерна томографія, магнітно-ядерний резонанс і сцинтиграфія (радіоізотопне дослідження) з ізотопом фосфора застосовується для виявлення метастазів у лімфовузли та інші органи.  
• Остаточний діагноз меланоми може бути встановлений тільки після гістологічного дослідження, проведеного після тотального видалення невуса (пухлини) з достатнім захопленням здорових тканин. Передопераційна біопсія з допомогою голки або часткового видалення протипоказана, щоб уникнути поширення меланоми.
  

• Найбільш високоінформативним і достовірним є морфологічне дослідження. Воно багато в чому, безумовно, визначає відповідну лікувальну тактику і, зокрема, вибір адекватного хірургічного втручання.

Лікування меланоми шкіри:

Метод  лікування меланоми шкіри визначає лікар-онколог, який вивчає всі особливості перебігу захворювання, терміни звертання пацієнта від моменту захворювання, даних лабораторних та інструментальних досліджень тощо.

До яких лікарів слід звертатися
якщо Ви підозрюєте у себе меланому шкіри:

При появі однієї або кількох ознак необхідна термінова консультація онколога (за направленням дерматолога або сімейного лікаря). Для встановлення діагнозу лікар проведе комплексну діагностику (дерматоскопію, радіофосфорну індикацію утворення, термографію та термометрію, цитологічне дослідження мазків-відбитків з поверхні пухлини і ряд інших методів). Чим раніше виявлена пухлина, тим сприятливіший прогноз, при ранньому виявлені меланоми показники виліковності досягають 100%.

Підготувала фельдшер
із санітарної освіти КНП «Перша
Черкаська міська лікарня» ЧМР
Семиліт Л.М.

—————————–