КРАПЛИНА КРОВІ — ЖИТТЯ ЛЮДИНИ!

Донором може стати БУДЬ-яка здорова людина віком від 18 до 60 років незалежно від статі і професії.

Найнебезпечніші проблеми майже завжди залишаються без уваги.
З однією з таких зіткнулася Україна – це нестача донорів крові.

Навряд чи багато людей знайомі з реальною ситуацією, що склалася в нашій країні.
Ось приблизна картина: за останні 15 років кількість донорів крові зменшилася вдвічі. На сьогоднішній день 95% усіх донорів складають донори-родичі і лише 5% – активні донори. При цьому сьогодні потреби клінічної медицини в препаратах крові в нашій країні задовольняють лише на 17-25% від нормативів Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я. Критична ситуація з кров’ю досить часто складається для дітей. Особливо важко буває забезпечити донорськими тромбоцитами – клітинами крові, що зупиняють кровотечу. Донорська допомога дитині вкрай важлива, тому що більшість сімей, які перебувають на лікуванні в обласних центрах або в столиці, приїжджають з інших регіонів України і залишаються в чужому місті один на один зі своєю бідою .
Це лише сухі цифри, а насправді, лише однієї здачі крові може бути достатньо для того, щоб врятувати 3 людських життя. Зараз в Україні на 1000 осіб припадає 12-14 донорів. Для порівняння: у країнах Європи – 25, у США і Канаді – 40-60. Коли у базі потенційних донорів буде 10% населення України, лише тоді проблема нестачі донорської крові стане міфом та пережитком минулих часів

Людина, яка віддає свою кров іншому, — це донор. Слово донор походить від латинського дієслова dоnаrе, що означає дарувати. Кожному жителю нашої країні знайоме слово “донор” та вислів “переливання крові”. Ці два поняття тісно пов’язані між собою. Переливання крові є одним з найбільш ефективних способів лікування багатьох захворювань, воно успішно застосовується при лікуванні великих крововтрат, що виникли в результаті травм, пов’язаних з аваріями на транспорті або виробництві; при пораненнях, отриманих під час воєнних дій, землетрусів або обвалів, а також при крововтратах під час тяжких операцій або пологів. Кров також життєво необхідна хворим на гемофілію, анемію і онкологічним хворим при хіміотерапії, хворим з тяжкими опіками, лікування яких також вимагає переливання крові або введення в організм хворого різних частин її, так званих препаратів та компонентів крові. Переливання крові роблять всім: дітям, дорослим — всім, кому терміново потрібна кров. Кожен третій житель Землі хоч раз в житті потребує донорської крові.

Світовий досвід свідчить, що стан донорства в країні залежить перш за все від морально-етичного клімату в суспільстві.

Масове безоплатне донорство, як патріотичний рух, виникло в середині п’ятидесятих років в усьому світі. В Європі, Канаді та США ця місія престижна й почесна, адже про людину, яка наважується на таку допомогу іншим, можна впевнено сказати, що вона чуйна й має міцне здоров’я. І таке ставлення сформувалося не саме по собі. Європейське регіональне бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я вже давно проводить широку соціальну рекламу безоплатного донорства. Зокрема, в Німеччині та Франції донорство рекламується  як показник доброго здоров’я людини.
Донори — високогуманні люди, які живуть за принципом “людина людині — друг, товариш і брат”.

Бути донором не вигідно, але корисно

Офіційна ціна крові – 80 гривень за 400 грамів, неофіційна – врятоване людське життя. За статистикою в Україні менше 8% донорів беруть за свої послуги гроші, всі інші здають кров безкоштовно.

На жаль, замінити кров та її компоненти на сьогодні нічим. Людство ще не придумало такої рідини. Кровозамінники замінюють тільки рідку частину крові – плазму, а не клітини крові (еритроцити, тромбоцити), тому єдиним джерелом донорської крові є людина.

Кров поділяється на чотири групи: 0(1), А(ІІ), В(ІІІ), АВ(ІV) — за певними факторами, що містяться або відсутні в еритроцитах і плазмі людини. Протягом останніх 30-40 років відкрито безліч інших факторів, наприклад резус-фактор, які надають крові кожної людини певні особливості, які беруться до уваги для запобігання можливих ускладнень при переливанні крові.
А що таке кров? Кров – це рідина, яка рухається в наших судинах. Вона складається з рідкої частини — плазми і формених елементів крові (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів). В плазмі містяться найрізноманітніші розчинні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, солі, необхідні для побудови тканин організму і підтримання їх життєдіяльності, а також органічні речовини (різні солі), які регулюють обмін речовин в організмі а також – гормони. Еритроцити насичені спеціальною речовиною – гемоглобіном, який з’єднується в легенях з киснем. Кисень переносять еритроцити в тканини і органи. Завдяки гемоглобіну клітини людського організму “дихають”.

Лейкоцити, або білі кров’яні тільця, борються з мікробами, що потрапляють в організм, а тромбоцити беруть участь у згортанні крові.
Усі формені елементи утворюються в органах кровотворення (кістковому мозку, селезінці і лімфатичних вузлах), живуть певний строк, різний для кожного виду. В процесі життя і загибелі цих клітин виробляються спеціальні речовини, які потрапляють в кров, розносяться струменем крові і діють на органи кровотворення, забезпечуючи в них вироблення нових формених елементів крові. Цей процес триває протягом усього життя людини.
З розвитком медичної науки стало очевидно, що не завжди і не всім хворим необхідна цілісна кров, іноді досить перелити тільки плазму – рідку частину крові, іноді –тільки еритроцити, лейкоцити, тромбоцити тощо.
Виникла ціла наука про переливання крові, її компонентів та препаратів, які отримують у спеціальних відділах на станціях переливання крові. Іноді виникає необхідність в переливанні окремих речовин, наявних у плазмі крові: наприклад, переливають білок глобулін або фібриноген, які нормалізують перебіг тих чи інших захворювань.
В залежності від того, що необхідно для потреб хворих, донорів ділять на наступні групи: донори цільної крові, плазми, імунної плазми, рідкісних груп еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів, донори, у яких беруть маленькі порції крові для отримання спеціальних реактивів, необхідних при визначенні групової належності крові хворого, і, нарешті, донори, у яких кров беруть безпосередньо перед або під час операції. Такий розподіл донорів на групи дозволяє більш раціонально і економно витрачати людську кров.

Кожна людина може дати кров або в індивідуальному порядку, прийшовши на станцію переливання крові чи лікувальний заклад, або в дні давання крові на своєму підприємстві, в установі, або тоді, коли його кров потрібна родичу, що перебуває у лікарні.
У людей, що вперше дають кров, природно виникають питання: скільки крові можна дати за один раз, як часто можна давати кров без шкоди для здоров’я і як відбивається дача крові на загальному стані і самопочутті донора?

В даний час безоплатні донори дають одночасно 200-300 мл крові, причому ця кількість крові повністю відновлюється в організмі донора приблизно через місяць, тому лікарі вважають доцільним рекомендувати дачу крові з інтервалом у два місяці і не більше п’яти разів на рік.
Донори плазми можуть повторити процедуру за два тижні, бо вона відновлюється швидше. Вода надходить у судини з тканин протягом декількох годин, а розчинні речовини (білки, жири, вуглеводи, гормони і т. д.), що містяться в плазмі, відновлюються протягом декількох днів.

В організмі дорослої людини міститься 4,5—5 л крові, що відповідає 1/13 або 7-8% маси тіла. Численними дослідженнями і спостереженнями лікарі довели, що дача 400-450 мл крові, тобто 10% від загального об’єму крові, не завдає організму донора ніякого збитку, тому цю кількість крові і стали називати фізіологічною дозою. Регулярна дача крові в обсязі 300-400 мл не завдає ніякої шкоди донору і навіть більше того, вона може бути корисна, оскільки покращує загальний стан і самопочуття людини, стимулює систему кровотворення.
Для того щоб уникнути небезпеки завдати шкоди здоров’ю донора або хворого, якому потрібна кров, донора, що вперше дає кров, ретельно обстежує лікар. Лікар докладно розпитує потенційного донора про всі захворювання, які він переніс, з’ясовує, чи не був він у таких місцях, де поширена, наприклад, малярія, проводить ретельний огляд та обстеження донора.

Про те, що донорство не лише важливе, а й корисне для здоров’я переконані донори “зі стажем”. Бути донором крові – це суцільні “ЗА”. По-перше, можна слідкувати за власним здоров’ям. Адже донора перевіряють на різноманітні інфекції, при чому безкоштовно. По-друге, як запевняють лікарі, – періодична здача крові позитивно впливає на здоров’я людини, адже кров постійно оновлюється, а відтак і організм оздоровлюється, постійний донор страхує себе від різноманітних захворювань, починаючи від поліпшення діяльності імунної системи, печінки, підшлункової залози, інших органів травлення, як наслідок – стабілізується обмін речовин, що є надійною профілактикою захворювань серцево-судинної системи, всіх «хвороб накопичення» – атеросклерозу, подагри, ожиріння аж до шизофренії.

• Ваша разова дача крові врятує три життя, приємно відчувати причетність до долі світу взагалі та до долі іншої людини  зокрема.
• Донорів не так багато, приємно усвідомлювати, що ви – один з небагатьох. Це підвищує самооцінку.
• Бути здоровим нині модно, авторитетно, престижно, а до донорів зараховують тільки здорових людей. Приємно усім показати, що ви з їх числа.
• Після дачі крові відчувається прилив нових сил – це яскраве свідчення оновлення організму.
• Навіть одноразова дача крові позитивно діє на організм. Оживляється клітинний склад, активізуються всі резервні сили організму, стимулюється кровотворення.

Хіба не красота?! Пішли, здали кров, відновили організм, врятували чиєсь життя. По-моєму, це рай, про який ніхто не знає!

Кожного донора реєструють у базі даних станції переливання крові, навіть якщо це його перший, а в деяких випадках і єдиний, “донорський досвід”. Усі аналізи роблять на місці. Кров донора досліджують для визначення групової та резус-належності, зокрема еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, вмісту гемоглобіну, швидкості осідання еритроцитів, ставлять реакції з кров’ю донорів на наявність сифілісу, гепатиту В та С, ВІЛ-інфекції, визначають кількість білірубіну і т.д.
Все це проводиться для так званої ідентифікації донорської крові. Всі результати вносять у спеціальну донорську карту, щоб знати, яка у цього донора група крові і відсутність протипоказань до взяття крові у цієї людини.
Донором може стати людина, яка не страждає ніякими хронічними захворюваннями, наприклад на стенокардію, гіпертонічну хворобу, хронічну ішемічну хворобу серця, ревматизм, бронхіальну астму або туберкульоз, виразкову хворобу шлунку або дванадцятипалої кишки, хвороби печінки, нирок, жовчного міхура, психічні захворювання або алкоголізм, чи не перенесла сифіліс або інфекційний гепатит, малярію.
Крім того, безпосередньо перед взяттям крові у зареєстрованого донора повторно перевіряють групу крові, вміст гемоглобіну, вимірюють температуру, вислуховують серце і легені, вимірюють артеріальний тиск, з’ясовують, чи не хворий він в даний час на грип і т. д., а якщо донор — жінка, то з’ясовують чи немає у неї в даний момент вагітності або менструації. При наявності тих чи інших зареєстрованих відхиленнях донору тимчасово забороняють давати кров.
Отже, протягом усього життя донорів періодично обстежують для виключення найменшої можливості, яка б завдала здоров’ю донора шкоди чи заподіяла шкоду хворому, який отримав кров хворого донора (занесення з кров’ю мікробів, вірусів або будь-яких токсичних і шкідливих для здоров’я продуктів).
Такий ретельний контроль за станом здоров’я донорів однаково важливий як для донора, так і для людини, яка отримає його кров.

Донори, що здали кров у кількості 40 разових максимально  допустимих доз або плазму крові в кількості 60 разових максимально  допустимих доз, незалежно від часу здачі,  отримують звання «Почесний донор України». Їм видається відповідне посвідчення й  нагрудний знак «Почесний донор України». Донори, що безкоштовно здали кров або ії компоненти  в кількості 100 і більше разових максимально припустимих доз, нагороджуються державними нагородами. За історію донорського руху незалежної України близько 50 тисяч осіб отримали звання «Почесний донор України», а 16 визнані гідними високого звання «Заслужений донор України».
Гарантії донорам крові, пільги, які надаються донорам крові, та додаткові пільги, які надаються донорам у зв’язку із систематичною безоплатною здачею крові і її компонентів, обумовлені Законом України “Про донорство крові та її компонентів”.

Підготувала фельдшер із санітарної освіти
КНП «Перша Черкаська міська лікарня»
Черкаської міської ради
Семиліт Л.М.