ТИ ЯК?

БАЗОВІ НАВИЧКИ ТУРБОТИ ПРО СЕБЕ ТА ІНШИХ

Як допомогти іншим у стресі?

 У літаку спочатку надягають кисневу маску на себе, а потім — на дітей.

Це популярний приклад, який зрозуміло пояснює: твоя допомога буде дієвою лише тоді, коли ти у нормі. Тому якщо тобі важко долати день за днем, попрактикуй для початку техніки, описані раніще.

Ти в нормі? Добре. Давай попіклуємося про близьких.

Є складність: люди в стресі не завжди готові почути тебе.

Вони можуть сприймати твою допомогу агресивно. Або взагалі байдуже. Тому далі розкажемо, як підтримувати людей, щоб не зробити гірше.

ГОЛОС, МОВА ТІЛА, ТОН

Не тільки те, що ми говоримо, але і те, як ми говоримо, впливає на комфорт нашого оточення.

Не лише слова, але й тон вашого голосу, постава та привітання у повсякденному житті впливають на те, як люди бачать вас і що відчувають:

• чи довіряють вам,
• чи виконують ваші поради,
• чи проявляють агресію,
• чи поводяться спокійно,
• чи відкриті до вашої підтримки

 НАВИЧКИ ТУРБОТЛИВОГО СПІЛКУВАННЯ

 Мова тіла (зоровий контакт, жести, поза, тон голосу)

• Активне слухання (уважно слухати, повторювати, підсумовувати)
• Прийняття почуттів інших (розуміти почуття й демонструвати турботу)
• Похвала, вдячність
• Підтримка та повага гідності людини

1. Мова тіла

Зазвичай мова тіла — це неусвідомлені дії, які ми не завжди контролюємо, реагуючи певним чином. Наше завдання — навчитися ними керувати,  це сприятиме більш ефективному, неконфліктному та спокійному спілкуванню.

Перегляньмо таблицю, що варто робити, а чого варто уникати на рівні мови тіла.

2. Активне слухання

Ти    вже    знаєш, як    себе   проявляє     стрес і як        його опанувати. Але не починай  чогось радити людині, доки не вислухаєш її. Буває так, що  співрозмовник просто виговорився — і йому вже стало значно легше.

Слухання — це найважливіша підтримка під час спілкування.

Перш ніж давати поради, необхідно дати співрозмовнику чи співрозмовниці можливість сказати те, що він/вона вважає за потрібне та уважно вислухати, не перериваючи, не оцінюючи, не мінімізуючи слова, почуття або потреби співрозмовника.

Щоб справді добре слухати, потрібно більше, ніж мати вуха.

Як варто слухати людину?

• Очима — приділяючи всю увагу.
• Вухами — дійсно чуючи проблеми.
• Серцем — з повагою та співчуттям

Під час розмови звертайте увагу не лише на слова, а й на мову тіла.

Активне слухання — це техніка, яка допомагає уважно слухати та спілкуватися, проявляючи підтримку.

За допомогою активної взаємодії важливо створити відчуття впевненості у співрозмовника та розуміння ситуації і напрямку руху. А також сформувати стосунки, у яких є довіра та підтримка.

Саме для цього варто використовувати три ключові навички активного елухання: уважне слухання, повторення та підсумовування.

уважно слухайте

• Щиро намагайтеся зрозуміти точку зору та почуття людини.
• Дозвольте говорити. Не починайте говорити, поки людина не закінчить.
• Не відволікайтеся від розмови. Якщо навколо надто галасливо, пошукайте інше місце.
• Концентруйтеся на співрозмовникові чи співрозмовниці, та тому, що він/вона говорить.
• Представляйтеся відкрито, тепло та спокійно.

повторюйте

• Повторюйте основні ідеї та ключові слова, які співрозмовник/-ця вживає: «Ви говорите, що…».
• Попросіть уточнити, якщо ви щось не зрозуміли: «Добре, чи правильно я розумію…», «Дозвольте я уточню…», «З того, що я почув/-ла…», «Ви мене виправите, якщо я зрозумію вас неправильно?», «Поясніть, будь ласка, що ви маєте на увазі, говорячи, що у вас невизначена та жахлива ситуація?»

 підсумовуйте, що зрозуміли

• Визначте та повторіть ключові моменти, які почули. Це допоможе співрозмовнику/-ці зрозуміти, що його/її почуто, а ви переконаєтеся, що все зрозуміли правильно.

Наприклад: «Зі сказаного вами я зрозумів/-ла, що ви найбільше переживаєте стосовно  (підсумуйте основні проблеми, які зазначила людина), правильно?»

• Опишіть почуту інформацію, а не інтерпретуйте почуття людини. Не робіть оціночних суджень стосовно людини чи ситуації, у якій вона опинилася («Мабуть, ви почуваєтеся жахливо»).

Ви можете почати підводити підсумки, використовуючи такі фрази: «Наскільки я зрозумів/-ла…», «Іншими словами…», «Отже, ви кажете, що…», «Схоже, що…», «Я не впевнений/-а, що зрозумів/-ла правильно, але я почув/-ла, що ви кажете…», «Схоже на те, що ви…».

 3.Прийняття почуттів інших (розуміння почуттів та демонстрація турботи

Використовуйте слова підтримки, щоб показати співпереживання («Я розумію, про що ви говорите», «Я чую вас», «Я можу зрозуміти, що це тяжке випробовування для вас») та визнавайте всі втрати чи важкі почуття, якими співрозмовник/-ця ділиться («Мені дуже шкода чути це», «Так, це дійсно важка ситуація», «Це болить, це справді важко, але я тут щоб допомогти тобі впоратися з непростою ситуацією…»).

4.Похвала, вдячність

Під час переживання стресових подій ми зазвичай знецінюємо себе та свої попередні досягнення, не помічаємо щоденних зусиль та кроків уперед. Коли ми намагаємось допомогти, наше завдання — визнати й похвалити всі дії та наміри, яких співрозмовник чи співрозмовниця докладають для самодопомоги. Цим ми їх підтримаємо та дамо натхнення й віру рухатися далі.

Наприклад, сказавши: «Я бачу, як вам непросто, але ви молодець, що намагаєтесь уникати небезпечних ситуацій та змінити шкідливі звички», або «Ви вчинили правильно, що звернулися по допомогу. Багатьом на вашому місці було би непросто впоратися самотужки»,  або «Я вважаю, ви дуже добре справляєтесь удома, незважаючи на серйозні проблеми».

5.Підтримка та повага гідності людини

Переконайтеся, що ви говорите й поводитеся з належною повагою, відповідно до культури, віку, статі та релігійних вірувань співрозмовника чи співрозмовниці.

Не тисніть на нього/неї і не змушуйте говорити, якщо він/вона не хоче.

Подивись          на      сайті, куди  можна      звернутися по      допомогу.