ПОШИРЕНІСТЬ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

ВООЗ вважає туберкульоз більш смертоносним інфекційним захворюванням у світі, аніж ВІЛ/СНІД, гепатит та інші інфекційні і паразитарні хвороби разом узяті.

Україна посідає друге місце в Європейському регіоні за рівнем захворюваності на туберкульоз. За даними ВООЗ, в нашій країні щороку не виявляється близько 24% нових випадків захворювання на туберкульоз. Ймовірними причинами такого великого відсотка не виявлення випадків туберкульозу може бути недостатній рівень діагностики, обмежений доступ до медичної допомоги певних категорій населення та пізнє звернення за медичною допомогою. Україна є однією з десяти країн з найвищим в світі тягарем захворюваності на мультирезистентний туберкульоз, тобто щонайменше 23% нових випадків туберкульозу, виявлених в Україні, не піддаються лікуванню звичайними протитуберкульозними препаратами, отже є резистентними, а більше 40% таких нових випадків вже мають деструктивну форму.

Більшість наших співгромадян, яких вражає туберкульоз, знаходиться в найбільш продуктивному і працездатному віці.

Своєчасно виявлений туберкульоз – виліковний. Ось чому вкрай важливим виявляється розробка програм інформування та навчання, охоплення громадян, спільнот та громад знаннями про туберкульоз, його профілактику, виявлення та лікування, відповідальне ставлення до особистого та громадського здоров’я тощо.

Епідеміологічний нагляд — це постійне збирання епідеміологічних даних (результатів лікування) для відстеження динаміки захворюваності чи поширення за тривалий період часу. Дані епідеміологічного нагляду збирають і узагальнюють на всіх рівнях, від місцевого до національного. Дані нагляду відображають перебіг епідемії на рівні результатів лікування, проте не завжди можуть свідчити про вплив тієї або іншої програми.

З 1995 року в усьому світі проведено успішне лікування близько 56 мільйонів пацієнтів та в рамках проведення DOTS і Стратегії “Зупинити ТБ” було врятовано до 22 мільйонів людських життів.

Туберкульоз в Україні

 За даними Центру громадського здоров’я, в Україні за 2022 рік кількість уперше зареєстрованих захворювань на ТБ, включно з його рецидивами, становила 18 510, або 45,1 на 100 000 населення, що на 2,5% більше показника 2021 року (18 241, або 44,0 на 100 000 населення).

Захворюваність на ТБ серед дітей віком до 14 років залишилася на рівні 2021 року — 7,4 на 100 000 дитячого населення (450 випадків).

Показник захворюваності на ТБ серед підлітків зменшився на 17,6% — із 12,5 до 10,3 на 100 000 осіб віком 15–17 років включно (127 випадків).

Захворюваність на активний туберкульоз у поєднанні з хворобою, зумовленою вірусом імунодефіциту людини, порівняно з 2021 роком зменшилася з 6,5 до 6,1 на 100 000 населення (2 490 випадків).

Захворюваність на туберкульоз серед працівників закладів охорони здоров’я України 2022 року зменшилася до 148 осіб (2021: 152).

 У лютому 2023 року в Україні зареєстровано 1 855  випадків туберкульозу:

• 1 422 нові випадки захворювання;
• 342 пацієнти з рецидивом;
• 26 пацієнтів, які відновили лікування після перерви;
• 44 пацієнти, які розпочали повторне лікування після невдалого;
• 15 інших випадків;
• 6 пацієнтів із невідомою історією попереднього лікування;
• у 12 пацієнтів також діагностовано COVID-19.

Загалом у лютому 2023 року від туберкульозу лікувалися 11 758 людей.

За умов, коли в Україні виявлення нових випадків захворювання на туберкульоз відбувається переважно у пасивний спосіб, тобто за зверненням громадян, про що свідчать високі показники виявлення хворих на деструктивні форми туберкульозу, особливого значення набуває інформування населення щодо проблеми туберкульозу як інфекційної та соціальної хвороби та його небезпеки для особистого та громадського здоров‘я, симптоматики, профілактики, сучасних можливостей лікування туберкульозу, формування та дотримання здорового і морального способу життя тощо.

Із упевненістю можна говорити, що в суспільстві утворився значний, причому досі не облікований та не контрольований державою прошарок населення, самий спосіб життя яких свідчить про те, що вони можуть хворіти на туберкульоз. До них, зокрема, можна віднести: осіб, які знаходяться за межею бідності, бездомних, наркозалежних, ВІЛ-інфікованих з їх числа, осіб, які знаходяться під вартою або звільнилися із місць позбавлення волі, алкоголіків, осіб без певного роду занять, безробітних, представників ромського етносу, робітників шкідливих виробництв, незаконних мігрантів та деяких інших.

Пам’ятайте! Раннє виявлення туберкульозу – гарантія успішного виліковування.                                                                                                                                                               Людмила СЕМИЛІТ

Джерело: Інтернетресурси