ВИТЯГ

ЗАКОН УКРАЇНИ
05. 07.2012 року № 5081-VI
Про екстрену медичну допомогу

Невідкладний  стан людини – це раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин;

Стаття 3. Право на екстрену медичну допомогу та загальні засади її надання

2. На території України кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право:

– здійснити виклик екстреної медичної допомоги;
– звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, який може забезпечити надання такої допомоги;
– повідомити лікуючого лікаря або працівників найближчого закладу охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування про свій невідкладний стан або про невідкладний стан іншої людини.

3. У разі виявлення людини у невідкладному стані, яка не може особисто звернутися за наданням екстреної медичної допомоги, та за відсутності медичних працівників на місці події громадянин України або будь-яка інша особа, які виявили таку людину, зобов’язані:

– негайно здійснити виклик екстреної медичної допомоги або повідомити про виявлену людину у невідкладному стані та про місце події працівників найближчого закладу охорони здоров’я чи будь-яку особу, яка зобов’язана надавати домедичну допомогу та знаходиться поблизу місця події;
– за можливості надати виявленій людині у невідкладному стані необхідну допомогу, у тому числі шляхом перевезення такої людини до найближчого до місця події відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги.

7. Надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані на місці події, під час перевезення та у закладі охорони здоров’я здійснюється відповідно до медичних показань на основі клінічних протоколів і стандартів екстреної медичної допомоги, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Стаття 4. Виклик екстреної медичної допомоги

1. Виклик екстреної медичної допомоги здійснюється за єдиним телефонним номером виклику екстреної медичної допомоги 103 або за єдиним телефонним номером виклику екстреної допомоги 112.

2. Виклик екстреної медичної допомоги здійснюється безоплатно.

3. Відмова у можливості здійснення передачі та прийняття викликів екстреної медичної допомоги забороняється і тягне для осіб, які її допустили чи здійснили, відповідальність, визначену законом.

ШАНОВНІ ПАЦІЄНТИ!   ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Екстреними прийнято вважати випадки,  коли у пацієнта:

  1. відсутня свідомість;
  2. спостерігаються судоми;
  3. настають раптові розлади дихання;
  4. виникає гострий біль у серці та у черевній порожнині;
  5. блювання кров’ю, зовнішня кровотеча;
  6. ознаки гострих інфекційних захворювань;
  7. прояви гострих психічних розладів;
  8. всіх видах травм – поранення, перелом, вивих, опік, важкі забої, травми голови;
  9. ураження електричним струмом, блискавкою, тепловий удар, переохолодження;
  10. асфіксії всіх видів (утоплення, повішення,потрапляння стороннього тіла в дихальні шляхи);
  11. ушкодження різного походження під час надзвичайних ситуацій (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо);
  12. отруєння, укуси тварин, отруйних змій, павуків та комах тощо;
  13. порушенням нормального перебігу вагітності (передчасні пологи, кровотеча тощо);
  14. інші випадки,  що  становлять пряму та невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або оточуючих її людей.

У вищезазначених випадках необхідно телефонувати за номерами 103 або 112. Диспетчер негайно направить до пацієнта бригаду Екстреної (Швидкої) медичної допомоги одразу ж після отримання звернення.

До категорії неекстрених належать звернення щодо пацієнта, стан якого не є невідкладним:

– супроводжується раптовим підвищенням температури тіла з кашлем, нежиттю, болем у горлі, затьмаренням, слабкістю, головним болем;
– болем у попереку, суглобах (радикуліт, остеохондроз, артрит, артроз тощо);
– підвищенням артеріального тиску;
– больовим синдромом у онкологічних хворих;
– алкогольним, наркотичним і токсичним похмільним синдромом;
– стан, обумовлений загостренням хронічного захворювання у пацієнта, що перебуває під наглядом сімейного або дільничного лікаря з приводу гіпертонічної хвороби, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки (крім кровотечі), хронічного запалення печінки, жовчного міхура, кишечника, хвороби нирок, суглобів і т. п..

У таких випадках в робочий час необхідно звертатися за телефоном в реєстратуру територіальної медичної установи (поліклініки, амбулаторії чи ФАПу) або безпосередньо за телефоном сімейного лікаря (або дільничного терапевта, педіатра). В неробочий час також потрібно телефонувати за номерами 103 або 112, але диспетчер має право передати звернення до відповідного закладу охорони здоров’я первинної медико-санітарної допомоги або направити бригаду Швидкої медичної допомоги протягом однієї години з моменту отримання звернення.

За  можливості надайте людині у невідкладному стані необхідну допомогу, у тому числі шляхом перевезення такої людини до найближчого від місця події закладу екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечене надання необхідної медичної допомоги.

Навичкам надання  першої невідкладної допомоги Ви можете навчитися у нашому закладі, звернувшись до палатної або старшої медсестри відділення.

АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАКЛАДУ